ХУАлекс | Олександрія

🇺🇦20 березня відбудеться прощання із захисниками Юрієм Худайбергеновим та Олександром Різниченком. ⏺Початок о 10:00 від палацу культури «Світлопільський».🟡Юрій Худайбергенов народився 10 червня 1981 року в місті Ургенч Республіки Узбекистан у багатодітній родині. Згодом родина переїхала до України. Середню освіту здобув у школі №11. Продовжив навчання в ПТУ №31 за фахом «Тракторист машиніст, водій категорії «С». Трудовий шлях розпочав вантажником на заводі «Автоштамп». Згодом працював на підприємствах: ТОВ МК «Олександрія борошно», ТОВ «Олександрійська ливарна компанія», ТОВ «ФОЗІОСТ» і ТОВ «Нова пошта». Працював як в Україні, так і за її межами. Був майстром на всі руки, займався будівельними роботами.У 2025 році призваний на військову службу до Збройних Сил України. Вільний час проводив у колі родини з люблячою дружиною та доньками. Юрій був добрим, чуйним, працьовитим, товариським, приходив на допомогу до тих, хто її потребував. Був люблячим чоловіком, сином, турботливим татом та опорою для родини.Юрій Худайбергенов загинув 27 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання у Волноваському районі Донецької області. Поховають захисника на Верболозівському кладовищі.🟡Олександр Різниченко народився 10 серпня 1967 року в місті Дніпропетровськ. Із 1977 року проживав в Олександрії. Середню освіту здобув у школі №2. Продовжив навчання в ПТУ №17.Пройшов строкову військову службу в Німеччині. З юних років Олександр активно займався спортом, захоплювався бойовими мистецтвами. Працював на різних роботах як в Україні, так і за кордоном. Олександр був людиною великого серця – любив тварин, часто забирав із притулків, даруючи їм дім і турботу. Його знали як доброго, чесного та надійного чоловіка, який завжди був готовий прийти на допомогу. Він був люблячим сином, турботливим батьком, братом, дідусем, надійною підтримкою для рідних. Олександр Різниченко загинув 13 березня під час виконання бойового завдання у Куп’янському районі Харківської області. Поховають бійця на військовому кладовищі.Вічна пам’ять і слава Героям!

Жінку оштрафували за несплату податків з OnlyFansУ Кропивницькому суд залишив у силі податкові донарахування жінці, якій інкримінували несплату податків з доходів, отриманих на платформі OnlyFans. Йдеться про 125 326 гривень податкового боргу.Жінка просила скасувати чотири податкові повідомлення-рішення та податкову вимогу. Вона стверджувала, що не створювала контент на OnlyFans і не отримувала грошей від британської компанії Fenix International Ltd. Також вона вважала, що податкова не мала достатніх доказів.Податкова заявила інше. За її даними, у 2021–2022 роках жінка отримала 16 121 долар США від британської компанії за створення контенту. Цю інформацію ДПС отримала від податкових органів Великої Британії в межах міжнародного обміну даними.Суд визнав, що така інформація є законною підставою для перевірки. Податкова направила жінці запит із проханням пояснити походження доходів і надати документи. Вона отримала цей лист, але відповіді не подала.Після цього ДПС призначила документальну невиїзну перевірку. За її результатами жінці донарахували понад 93 тисячі гривень податку на доходи фізичних осіб і майже 8 тисяч гривень військового збору. Окремо нарахували штрафи — понад 14 тисяч гривень за заниження податку, 680 гривень за неподання декларації та 8 тисяч гривень за ігнорування запиту податкової.Загальна сума боргу склала 125 326 гривень. Податкова виставила податкову вимогу.

📢 Друзі, запрошуємо вас на фінальну виставку проєкту «Олександрія:Урбан Візія» та її обговорення.З липня наша команда працювала разом з вами, щоб вибудувати спільне бачення розвитку Олександрійської громади. Ми досліджували можливості, генерували ідеї, шукали найкращі рішення та визначали стратегічні цілі для розвитку. І ось настав час поділитися історією цього шляху та представити фінальні результати:– Візію 2035 – документ, який забезпечує концептуальну рамку для майбутнього зростання громади.– Просторову концепцію, яка є логічним продовженням та втіленням візії у просторі міста і громади📅 Коли? 21.02 (14:30-16:30)Реєстрація на зустріч: https://forms.gle/cb81uZQoN5MVNbG38📍Локацію буде повідомлено зареєстрованим учасникам поштоюА якщо хочеться погортати напрацювання – усі матеріали чекають на вас на сайті: https://oleksandriia.in/Запрошуємо на зустріч активістів, представників ГО, бізнесу, міської влади, старостів та усіх небайдужих мешканців Олександрійської громади, які зацікавлені у розвитку міста та формуванні його майбутнього. До зустрічі! 👋Проєкт реалізується офісом міського розвитку Urban Reform у партнерстві з Олександрійською міською радою та локальними представниками громади.#промо

🇺🇦Сім полонених з Кіровоградщини повернулись додому під час вчорашнього обміну 🇺🇦Сергій Лайкін із селища Нова Прага Олександрійського району.«Три роки брав участь в АТО. На момент початку повномасштабної війни служив за контрактом у 57-й бригаді. На початку березня 2022 року на Луганщині потрапив у полон. Нині Сергію 27 років. У нього двоє діток»🇺🇦Олег Рибалко з Олександрії. Служив у 56-й бригаді. У полон потрапив у квітні 2022 року на Донеччині. Захиснику 52 роки.🇺🇦Олександр Баранник із Олександрії. Служив командиром мотострілецького відділення у 56-й бригаді. 4 січня оборонцю виповнилося 50 років.🇺🇦Олександр Ромашин із селища Олександрівка Кропивницького району. Він також військовослужбовець 56-ї окремої мотопіхотної бригади. У листопаді 2023 року так званий «суд» «ДНР» засудив Олександра та його побратимів до 30 років ув’язнення, повідомив односелець Андрій Лаврусь. У полон Олександр потрапив у квітні 2022 року в Маріуполі. Нині захиснику 24 роки.🇺🇦Віктор Бережнов із Гайворонської громади. Служив у розвідувальному підрозділі 92-ї окремої механізованої бригади. Воював на Куп’янському напрямку. Із 5 жовтня 2022 року вважався зниклим безвісти, згодом стало відомо, що він у полоні. Віктору 27 років, розповіли у міськраді.🇺🇦Владислав Кулик із села Красносілля Олександрівської громади. Служив у 37-му окремому мотопіхотному батальйоні «Запоріжжя». У вересні 2023 року «суд» «ДНР» засудив Владислава до довічного ув'язнення, повідомив Андрій Лаврусь.🇺🇦Юрій Ткаленко із міста Благовіщенське Голованівського району. Захисник потрапив у полон 22 квітня 2022 року в Маріуполі, повідомили у міськраді. 🔗КП Правда

🇺🇦Олександр Каленюк та Андрій Кравців – двоє захисників України, з якими 21 січня відбудеться прощання.⏺Початок о 10:00 біля палацу культури «Світлопільський». Поховають воїнів на військовому кладовищі.Олександр Каленюк народився 7 вересня 1970 року в селі Червона Кам’янка Олександрійського району. Виріс у родині військовослужбовця, тож із дитинства часто змінював місце проживання разом із батьками. Дитячі та юнацькі роки минули в місті Арциз Одеської області, згодом родина жила на Дніпропетровщині.З 2006 року разом із родиною проживав в Олександрії. Працював водієм у службі таксі. Колеги цінували його за сумлінність, відповідальність і доброзичливість.Олександр був людиною світлої душі – чуйним, життєрадісним і щирим. Завжди приходив на допомогу тим, хто цього потребував. Любив риболовлю, яка дарувала йому спокій. Для родини був люблячим чоловіком і батьком. Мріяв бачити доньок щасливими, тішитися онуками та вірив у мирне майбутнє.Вірний військовій присязі, мужньо виконуючи бойові завдання із захисту України, Олександр Каленюк загинув 3 листопада 2024 року в Курській області.Андрій Кравців народився 14 лютого 1997 року в Олександрії. Навчався у школі №15, згодом – у професійно-технічному училищі №13, де здобув фах автомеханіка.Проходив строкову військову службу, у 2017 році підписав контракт та брав участь в антитерористичній операції. Пізніше працював у місті Боярка. У 2024 році в Андрія народився син.Був мобілізований до Збройних Сил України, пройшов підготовку та виконував бойові завдання.Андрій був людиною, на обличчі якої завжди сяяла усмішка. Його позитив і відкритість надихали оточення. Любив спорт і активний спосіб життя. Для сім’ї був люблячим сином, турботливим батьком і надійним братом. Мріяв про власне житло та щасливу родину.Вірний військовій присязі, мужньо виконуючи бойові завдання із захисту України, Андрій Кравців загинув 10 січня 2026 року в Запорізькому районі Запорізької області.Вічна слава Героям!

🇺🇦5 січня відбудеться прощання із захисниками Юрієм Щетьком та Максимом Трушем. ⏺Початок о 10:00 від палацу культури «Світлопільський». Поховають захисників на військовому кладовищі.Юрій Щетько народився 13 липня 1982 року в Олександрії. Родина проживала в селищі Олександрійське. Навчався у школі №12, згодом – у ПТУ №7 за спеціальністю «муляр-плиточник».Трудовий шлях розпочав на ТЕЦ-3. Паралельно заочно навчався у Донецькому політехнічному технікумі за спеціальністю «муляр». Працював майстром будівельного цеху на Димитровській брикетній фабриці, тривалий час – у Києві. Під час повномасштабного вторгнення повернувся до Олександрії. У жовтні 2024 року був мобілізований до лав Збройних Сил України.Юрій був щирою, відкритою людиною з гарним почуттям гумору, умів підтримати словом і ділом. Завжди приходив на допомогу тим, хто її потребував. Користувався повагою серед друзів і знайомих. Був люблячим сином і братом, надійною опорою для мами та родини.Вірний військовій присязі, загинув 24 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання на Куп’янському напрямку Харківської області.Максим Труш народився 18 травня 1981 року в селищі Олександрійське. Навчався у школі №17, продовжив освіту в Донецькому інституті внутрішніх справ за спеціальністю «правоохоронна діяльність», здобув кваліфікацію юриста.З червня 2002 року проходив службу в органах внутрішніх справ Олександрійського МВ УМВС України в Кіровоградській області. З листопада 2015 року – в Олександрійському відділі поліції ГУНП у Кіровоградській області. У грудні 2018 року звільнився зі служби за власним бажанням. Обіймав посади оперуповноваженого, начальника відділення кримінальної міліції у справах дітей, начальника ювенальної превенції, заступника начальника міського відділу поліції.У 2017-2021 роках заочно навчався у Кременчуцькому льотному коледжі за спеціальністю «авіаційний транспорт».З лютого 2019 року проходив військову службу за контрактом у Національній гвардії України. Повномасштабне вторгнення зустрів, перебуваючи на плановій ротації в місті Краматорськ Донецької області.За час служби був відзначений численними міністерськими та відомчими нагородами, з липня 2015 року мав статус учасника бойових дій. Завжди з честю виконував свій обов’язок, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України.Максим був чесним, відкритим, життєрадісним і небайдужим до інших. Для родини залишався надійною опорою та підтримкою.Захисник трагічно загинув 1 січня 2026 року.Щиро співчуваємо родинам, близьким, друзям і бойовим побратимам Юрія та Максима. Світла пам’ять про них назавжди залишиться в серцях усіх, хто знав і шанував наших захисників!

🇺🇦Прощання із захисниками Ярославом Загурським та Олександром Биковим відбудеться сьогодні, 27 грудня.⏺Початок церемонії о 10:00 біля палацу культури «Світлопільський». Поховають воїнів на військовому кладовищі.Ярослав Загурський народився 6 лютого 1988 року в Олександрії. Навчався у середній школі №17, згодом здобув фах за спеціальністю «Автоматизація виробництва» в Олександрійському політехнічному фаховому коледжі.Він був працьовитим і талановитим, відповідально ставився до будь-якої справи. Його цінували за сумлінність, доброзичливість і відкритість. Захоплювався музикою та комп’ютерними іграми.У 2025 році Ярослав став до лав Збройних Сил України. Військова служба стала для нього справжнім покликанням – він служив із честю, демонструючи високий професіоналізм.Ярослав був світлою, щирою людиною – цілеспрямованим, життєрадісним і надійним. Особливе місце в його житті займала військова родина, з якою він пліч-о-пліч проходив найважчі випробування. Для рідних він залишиться люблячим сином, турботливим братом і батьком.Відданий військовій присязі на вірність українському народу, Ярослав Загурський загинув 19 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання в Синельниківському районі Дніпропетровської області.Олександр Биков народився 16 травня 1989 року в Олександрії. Навчався у середній школі №2. Його вихованням опікувалася бабуся.Працьовитий і відповідальний, Олександр рано розпочав трудову діяльність, працював різноробочим. У колективах його поважали за сумлінність, щирість і готовність допомогти.У 2024 році Олександра мобілізували до лав Збройних Сил України. Він гідно виконував свій військовий обов’язок, захищаючи незалежність і територіальну цілісність держави.Олександр був доброю та чуйною людиною, завжди готовою підтримати інших. Любив риболовлю – цю справу, яка дарувала йому спокій і рівновагу.Відданий військовій присязі, мужньо виконуючи бойові завдання, Олександр Биков загинув 15 грудня в Пологівському районі Запорізької області. Щиро співчуваємо рідним, близьким і друзям полеглих Захисників.Вічна памʼять Героям!

🇺🇦Сьогодні, 11 грудня, відбудеться прощання із двома захисниками – Андрієм Гавриленком та Олександром Мухамедовим.⏺Початок о 10:00 від палацу культури «Світлопільський». Поховають бійців на військовому кладовищі.Андрій Гавриленко народився 8 грудня 1999 року в Олександрії. Навчався в школі №17, продовжив освіту в Олександрійському професійному ліцеї за спеціальністю «Кухар-кондитер». До армії працював у місцевому кафе МакДеБург. У 2019 році був призваний на строкову військову службу. Того ж року він уклав контракт на службу у Збройних Силах України.Із лютого по червень 2022 року стояв на захисті в місті Часів Яр Донецької області. У 2024-2025 роках перебував на довгострокових ротаціях, виконуючи завдання з розмінування територій Херсонщини. За період служби Андрій з позивним «Моха» отримав відзнаки: у 2020 році медаль «Операція Об’єднаних сил за звитягу та вірність», у 2023 – нагрудний знак «Золотий хрест», у 2024 – нагрудний знак «Хрест хоробрих».Андрій був цілеспрямованим, життєрадісним і доброзичливим. Він любив тварин, захоплювався футболом. Умів вислухати, його шанували друзі й побратими. Для своєї родини був люблячим сином, коханим чоловіком, і надійним братом.Андрій Гавриленко помер 4 грудня у клінічному центрі, де проходив лікування після тяжких поранень, отриманих 18 листопада під час виконання бойового завдання в Херсонській області.Олександр Мухамедов народився 6 березня 1981 року в Олександрії. Навчався в Пантаївському будинку-інтернаті. Після школи продовжив навчання в професійно-технічному училищі за спеціальністю «Зварювальник».Він рано розпочав трудову діяльність. Працював різноробочим як в Україні, так і за її межами. У кожному колективі його цінували за сумлінність, доброзичливість та готовність допомогти.На початку 2025 року Олександра мобілізували до лав Збройних Сил України. Він гідно виконував свій військовий обов’язок на Херсонському напрямку.Олександр був людиною світлої душі – працьовитим, життєрадісним і добрим. Був люблячим чоловіком та гарним зятем. Олександр Мухамедов помер 5 грудня у клінічному центрі від тяжких поранень, які отримав 1 грудня під час виконання бойового завдання в Херсонській області.Вічна слава Героям!

🇺🇦Сьогодні, 28 червня, відбудеться прощання із захисником Олександром Великим. ⏺Початок о 10:00 біля палацу культури «Світлопільський». Поховають воїна на військовому кладовищі.Олександр Великий народився 8 лютого 1982 року в Олександрії. Навчався у школі №17, після дев’ятого класу вступив до ПТУ №17, здобув фах радіомеханіка. Продовжив освіту в Кіровоградському національному технічному університеті, де отримав кваліфікацію інженера з комп’ютерних систем. Пройшов військову підготовку при кафедрі Державної льотної академії у Кропивницькому та отримав офіцерське звання молодшого лейтенанта.Свою трудову діяльність розпочав в Олександрійському пенсійному фонді, працював системотехніком. Згодом переїхав до Києва, де працював в ІТ-сфері. Одружився, народилася донечка.Добрий, відповідальний, завжди готовий допомогти – таким його пам’ятають рідні, друзі й побратими. Захоплювався музикою, грав на баяні, вів активний спосіб життя, любив спорт і подорожі, цікавився технікою.У грудні 2024 року був призваний до ЗСУ. Проходив підготовку в Національній академії Сухопутних військ, захищав країну на Сумському напрямку. Під час виконання бойового завдання отримав тяжкі поранення та помер у лікарні.Вічна пам’ять Герою!

Привласнили понад 3 000 0000 гривень. У корупції підозрюють керівницю управління освіти Кропивницької міськради.А також головного спеціаліста управління та трьох працівників підрядної організації.▪️Як повідомляють в обласній прокуратурі, пов’язані між собою чотири товариства за договорами з управлінням освіти Кропивницької міської ради впроваджували заходи енергосервісу в деяких навчальних закладах міста. Упродовж жовтня 2019 – червня 2024 років підозрювані вносили до офіційних документів неправдиві відомості, завищуючи показники досягнутого рівня фактичної економії. Як наслідок, незаконно отримали 3 200 000 гривень бюджетних коштів.▪️Як зазначають у Нацполіції, керівники підрядних організацій штучно збільшували кількість днів в опалювальному періоді під час запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, пов’язаних з ковідом та дією воєнного стану, не зважаючи на закриття навчальних закладів. Відтак збільшувалася кількість спожитої енергії та сума виплат, а посадовці міськради підписували офіційні документи з фіктивними даними.Отримані кошти розподіляли між всіма учасниками злочинної оборудки.Згідно з інформацією на сайті управління освіти Кропивницької міської ради, на посаді начальника управління – Лариса Костенко.Нагадаємо, у листопаді 2023 року посадовиці оголосили підозру у зловживанні службовим становищем, унаслідок якого громаді завдано шкоди на майже 600 000 гривень