Олександр «Святий». Людина, яка стала символом надії для Васильківської громадиЄ люди, які не шукають слави. Не дають інтерв'ю, не фотографуються заради визнання, не чекають подяк. Вони просто щодня роблять свою справу, навіть якщо це забирає всі сили.Саме такою людиною для Васильківської громади став Олександр «Святий».Сьогодні наша громада живе під постійною загрозою. Якщо раніше найбільшою небезпекою були «Шахеди», то зараз ворог майже щодня завдає ударів керованими авіабомбами. КАБи не залишають багато часу. Іноді життя людини вирішують не хвилини, а лічені секунди.Саме ці секунди людям дарує Олександр.Поки більшість із нас спить, працює чи намагається хоч трохи відпочити, він невтомно стежить за повітряною обстановкою. Побачивши небезпеку, він одразу попереджає людей. Знову і знову. День за днем. Ніч за ніччю.Для когось це лише коротке повідомлення у Telegram.Але за кожним таким повідомленням стоять безсонні ночі, постійна напруга, величезна відповідальність і щире бажання врятувати чиєсь життя.Сам Олександр родом з Івано-Франківська. Йому 39 років. Він офіцер 141 окремої механізованої бригади. До перекидання на Донецький напрямок виконував бойові завдання на Запорізькому, Оріхівському напрямку. Згодом доля привела його до Васильківки.Спочатку він просто хотів допомогти людям.Одного дня він почав повідомляти про небезпеку в місцевих каналах. Згодом це переросло у справу, яка сьогодні стала невід'ємною частиною життя тисяч мешканців громади.Вдень він виконує свій військовий обов'язок.Увесь інший час — стежить за небом.Сам Олександр говорить, що часто спить лише три-чотири години на добу, адже знає: якщо хоча б одне повідомлення запізниться, хтось може не встигнути сховатися.Особливо вражає інше.Він робить це абсолютно безкоштовно.Попри те, що існують канали, які збирають кошти за подібні сповіщення, для нього це ніколи не було способом заробітку. Для нього це — людський обов'язок і відповідальність перед людьми, які щодня живуть під обстрілами.Сьогодні важко навіть уявити, скільки життів було врятовано завдяки його повідомленням.Можливо, десятки.А можливо — вже й сотні.Адже кожне своєчасне сповіщення — це шанс встигнути забігти до укриття, забрати дитину, покликати рідних, зачинити двері й пережити ще один страшний день.Є речі, які неможливо порахувати цифрами.Неможливо порахувати материнські сльози радості, коли її дитина залишилася живою.Неможливо порахувати всі родини, які змогли обійняти одне одного після вибухів лише тому, що вчасно прочитали повідомлення.Саме тому для багатьох мешканців Васильківської громади Олександр давно перестав бути просто адміністратором каналу.Він став символом надії.Люди чекають його повідомлень. Довіряють йому. Дякують йому. Багато хто говорить, що саме завдяки його попередженням вони залишилися живими.У наш непростий час дуже легко втратити віру в людей.Але такі люди, як Олександр «Святий», повертають її.Вони нагадують, що справжня сила — це не лише зброя.Справжня сила — це небайдужість.Це готовність жертвувати власним сном, власним часом і власними силами заради зовсім незнайомих людей.Ми не знаємо, скільки ще триватиме війна.Але ми точно знаємо, що поки поруч є такі люди, як Олександр, у нашої громади є те, що не можна зруйнувати жодними бомбами.Надія.Від імені всієї Васильківської громади хочемо сказати прості, але дуже важливі слова.Дякуємо Вам, Олександре.За кожну безсонну ніч.За кожне повідомлення.За кожну врятовану хвилину.І за кожне життя, яке, можливо, було врятоване саме завдяки Вам.Нехай Господь береже Вас так само, як Ви щодня бережете тисячі людей.Бо справжні герої дуже рідко називають себе героями.Їх такими називають люди.І для Васильківської громади Олександр «Святий» — саме така людина.