В умовах того, що ми обговорювали на стрімі і того, що повз нас пройшла дискусія двох гігантів економічної думки (Останнього Капіталіста та Галасюка), треба випустити короткий гайд з промислової політики.1. Промислова політика — це не унікальне явище. Всі країни, що відстають, замислюються про промислову політику в контексті «збільшення доданої вартості». Почитавши дискусії країн, що експортують сировину, ви побачите абсолютно такі ж аргументи про збільшення переробних потужностей і оновлення місця у світовому розподілі праці. Майже повну копію української дискусії щодо олії можна побачити в Казахстані.2. Через неунікальність цього явища більшість прикладів використання промислової політики закінчуються пшиком (країни не отримують економічного зростання у довгостроковому періоді) або провалом (короткострокове економічне зростання закінчується після неочікуваного зовнішнього шоку, який підриває здатність уряду підтримувати промисловість, і країна відправляється у багаторічну стагнацію). Іноді, без суттєвих прямих економічних ефектів, країнам вдається отримати конкурентоспроможну галузь — як, наприклад, Бразилії з компанією Embraer. Це — виключення.3. Промислова політика майже ніколи не працює, але всі серйозні «економічні дива» ХХ століття завдячують промисловій політиці. Японія, Тайвань, КНР, Південна Корея і справді завдячують промисловій політиці. Елементи промислової політики застосовувалися у післявоєнній Європі, проте вони суттєво відрізнялися від досвіду «прискореного зростання». Окремі епізоди успішної промислової політики можна прослідковувати аж у Європі з кінця XVII століття.4. Успішні азійські кейси — основа для аргументації прихильників промислової політики в Україні, проте конкретно цей досвід неможливо відтворити в реаліях України 2026 року. Він спирався на зовсім інші адміністративні спроможності, відбувався в інших умовах світової економіки (інший спосіб формування валютних курсів, значно менша залежність від міжнародного руху капіталу), в умовах, де світова економічна інтеграція тільки починалася.5. Україна сама по собі постійно використовувала інструменти промислової політики і до сьогоднішніх геніальних керманичів. Наприклад, одним із результатів промислової політики в Україні стали фінансово-промислові групи та олігархи, при формуванні яких використовувалися аналогії з політики Південної Кореї. Наслідки цих рішень катастрофічні і розгрібаються нами і до сьогодні.[1/2]