Сем Кін. «Загін неприкаяних. Вчені і шпигуни, які стали на заваді атомній бомбі Гітлера».

Книжка заявлена як нонфік, але читається радше як гостросюжетний документальний роман — і це одна з її головних переваг. Сем Кін вивчав фізику й англійську літературу в Університеті Міннесоти, а згодом отримав магістерський ступінь із бібліотечних наук. Формальної журналістської освіти він, схоже, не має, зате чудово вміє перетворювати складну науку на живу людську історію.

Кін пояснює ядерну фізику доступно, не перевантажуючи текст термінами, і водночас тримає хороший темп. Перед нами реконструкція реальних подій на основі архівів, спогадів, листів та маловідомих джерел, але її герої не виглядають картонними фігурами. Вони амбітні, суперечливі, дивні, часом героїчні, а часом просто помиляються — і саме це робить їх переконливими.

Оповідь починається ще до Другої світової війни, у фізичному світі 1920–30-х років, де з’являються Кюрі, Бор, Гайзенберг, Мейтнер, Ейнштейн та інші вчені. Тоді вони ще не були бронзовими постатями з підручників: сперечалися, дружили, емігрували, змінювали країни й не до кінця розуміли, до чого приведуть їхні відкриття. Поступово книжка зміщується від історії фізики до історії тих, хто намагався зупинити німецьку ядерну програму.

І тут тон різко змінюється: шпигуни, диверсанти, фізики з пістолетами, операції зі знищення виробництва важкої води, місії Alsos, полювання на німецьких учених. Один із найяскравіших епізодів — історія Мо Берга, колишнього бейсболіста, якого відправили до Швейцарії з наказом убити Гайзенберга, якщо стане зрозуміло, що нацистська атомна програма близька до успіху. Поруч із ним з’являються й інші несподівані постаті, зокрема Джо Кеннеді-молодший, який загинув під час надзвичайно ризикованої військової операції.

Тому якщо ви чекаєте на переказ «Оппенгеймера» з іншої точки зору — ніт :) Манхеттенський проєкт тут радше тло. Кіна цікавлять союзницькі вчені, військові та шпигуни, які намагалися з’ясувати, наскільки далеко просунулися німці, і фізично завадити їм рухатися далі.

Це водночас сила книжки й її невеликий мінус. На початку багато історії науки, але під час війни фізика відходить на другий план, поступаючись місцем шпигунському трилеру. Якщо чекати саме розгорнутої історії ядерної фізики, це може розчарувати. Натомість як документальна розповідь про саботаж, розвідку й полювання за науковими секретами книжка працює чудово.

Деякі епізоди настільки пригодницькі, що в художньому романі могли б здатися перебільшенням. Але все це справді відбувалося. Водночас Кін не ідеалізує героїв: показує їхні амбіції, суперництво, образи, помилки й людську дурість. Завдяки цьому історія не перетворюється на пантеон бездоганних рятівників світу.

У результаті маємо динамічний гібрид історії науки, військового нонфіку, біографії та шпигунського трилера. Це не підручник про атомну бомбу й не ще одна книжка про Манхеттенський проєкт, а історія людей, які полювали за науковими секретами, щоб не дати Гітлеру отримати ядерну зброю.

Хороша, жива й дуже захоплива книжка — особливо якщо вам цікаві історії науки, розвідки та незвичайних людей усередині великих історичних подій.