Сергій Смаль: сьогодні, у день четвертої річниці звільнення Київщини від російських окупантів, ми зібралися на меморіальному просторі «Блок-пост Караван-Гала» в Ірпені, аби разом вшанувати пам’ять загиблих, згадати пережите і подякувати всім, хто вистояв.Минуло вже чотири роки. Та для Київщини ті 38 днів окупації назавжди залишилися не просто сторінкою історії, а глибокою раною, яка болить і сьогодні.Саме наша земля однією з перших прийняла на себе удар ворога. Тут, біля столиці, російські війська хотіли зламати український спротив, посіяти страх і поставити на коліна всю країну. Сотні населених пунктів опинилися в окупації. Тисячі людей були відрізані від світу, без зв’язку, без світла, без розуміння, що принесе наступний день.Ціна тих подій — страшна. За час окупації на Київщині загинуло близько 1500 мирних жителів. Понад 300 людей досі вважаються зниклими безвісти. За кожною такою цифрою — людська доля, родина, біль, який неможливо виміряти словами.Ми не маємо права сприймати ці втрати як статистику. Не маємо права забути, якою дорогою ціною Україна тримає свою свободу.Буча, Ірпінь, Гостомель, Бородянка, Макарів, Мощун — це не просто точки на мапі. Це символи великого болю, великої мужності і великої незламності. Саме тут ворог чинив свої злочини. І саме тут українці показали світу, що нас неможливо зламати.Київщина вистояла завдяки людям. Завдяки нашим військовим, добровольцям, рятувальникам, медикам, правоохоронцям, волонтерам і всім мешканцям, які у найтемніший час залишилися людьми, підтримували одне одного і боролися за життя.У кожного — своя історія болю, втрат, боротьби і сили. І саме з цих історій складається справжня Київщина — нескорена, сильна, єдина.Сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю всіх, кого забрала ця війна. Перед мирними жителями. Перед нашими Захисниками і Захисницями, які віддали найцінніше за право України бути вільною.Пам’ятаємо. Дякуємо. І будемо гідні їхнього подвигу.