щаслива доляказнь прийшлажиття пішло..що на мене тоді найшло?жила б собі гарноале усе марно.."Анно, чи ти вирішила з паном?"вирішила не я, а моє життя.прийшла на казнь, сіла рівноце занадто пізно ..смертник у костюмі прийшов спішновзяв сокиру, приставив до шиїось я і згадала про життя втішнодочка, пам'ять єдинавона моя вершина !чоловік, зрадник нещаснийале для всіх він прекрасний ..не хочу повертатися у життяне хочу чіпати це сміття життя я так називала..у мріях колисала частину своюсвободу хочу, та і мрії в строюось я і чую удар за ударом..це відчуття називаю - кошмаром.коли я вибралася з мрій своїхперед собою побачила їх..гнилих людей, сміх за сміхомвони схожі на тих відьом над собою побачила людинуі її сокирухоча, на людину це не схожетут мені тільки боже доможе..чую удари, але біль не відчуваюя сама собі співчуваюраз, два, ударами спокушаю три, чотири, я це подолаю !п'ять, шість, кров проливаюсім, тіло не відчуваю..сім ударів і моїх болейназиваюся я Анною Болейн !чую сильний приток кровіна підлозі краплі бордовіусе якесь непорочне..не хочу я ті печалітіло занімілоу вухах зашуміло..усе, я думаю, зрозуміло.голова упала на підлогувже не чекаю я на підмогуволосся розпустилосяусе кров'ю вкрилося..річка червона розлиласямоя доля від мене відреклася.наступив кінець казні.вже я хочу проживати своє життяале на черзі тільки забуття..