Підписав сьогодні нарешті дворічний «контракт федорова».
То рапорт мій загубили, то підпис не там поставили: ледь підписав, якщо чесно. З постійним нагадуванням, де він, мій контракт, коли буде.
Він дає ефемерну надію на моє звільнення 16 жовтня 2028 року, хоч президент і обіцяв, що таких як я почнуть відпускати цієї осені. [і знову не наїбав, як то кажуть]
Так і ті контракти ж відміняють, людоньки.
Хто успів того і тапки, всі інші будуть нюхать бєбру.

Закрию майже десятку на Донбасі. Звільнюсь, куплю хату в якомусь глухому селові, пиздітиму так, шо пожаліють шо не помер.

Нема вже нікому довіри, от що я вам скажу.
Сидять там, пИздять і пиздЯть.
Абсолютно всі.
І хто оголошував себе лібертаріанцем, і хто декларував себе консерватором.
Навіть той Голос, за який я голосував на перших в житті парламентських виборах: ну чмоні позорні, хіба нє?)

Голосувать треба так, шоб більшістю в парламенті була Європейська Солідарність, а президентом - Зеленський.
Шоб сношали того зеленого і в фіст і в гриву, шоб ганяли, як вош по бані, і жоден з підрозділів не брав його до себе по відношенню трохи перепочить.
Та ЄС теж жукі канєшно, зато і дійсно поржом. Як мінімум, посміхнемся. А це вже майже національна ідея.

Цей допис я наваяв, якщо що, тверезим.