І шо то, оте твоє агапе?Це конфорка і проста їжа, яку ми розігріваємо на ній, поки поБРАТим в повітрі.Що тобі до нашої жертовної любові, Господи? Давай, шукаймо її.Ось вона: мріє про романтичні вечори в Сан-Роман-де-Вале. Сідає сонце над Білокузьминівськими скелями.Ми досі тут.Пишем книгу «останні дні населеного пункту N”.Дні перетворюються в місяці, а місяці - в роки очікувань.Шо то твоє агапе?Я ненавиджу всіх, кого бачу тут щодень. Їбав я захід сонця і ці зелені трави з всюдисущими комарями. Що я тут забув?Чому я тут?Кого я люблю?Чи люблю я?- Як ти, вусатий? - кажу я в ватсап малознайомій людині, що прикриває мене тут, поруч, за 300 метрів.- Чому не спиш, вусатий?Знаючи відповідь, я питаю лише для того, щоб почути якийсь звук. Знаю чому він не спить.Йому нема заміни.На днях загинула його зміна.Він не спить, бо відчуває гар і сморід. Важко перебити запах тіл що розкладаються квітучої навесні.Перебий, абстрагуйся, перемкнись: смерть оточує тебе і твою смугу відповідальності.Розкажи нам про агапе.Про любов, в яку всі намагаються вірити.Ось вона, лежить.Тхне солодко-приторним.Пакуємо в чорний пластиковий санітарний.