Вчора, засинаючи, переглядав ті фото піхотинців, і от про що думав.Напишу про це, зловлю гору хейта, але все ж.Наскільки навіть я, колишній піхотинець, пілот в піхотній бригаді, відірваний від можливих реаліїв життя нинішнього піхотинця в бригаді десь поруч. Зрозуміло, що піхота - це ніколи не було модно, між нами кажучи. А зараз і взагалі: найважкіша робота на війні, в найгірших умовах.Коли ухилянт бачить подібні історії - він в ужасі, планує ухилятись і далі. Він збільшує свої шанси потрапити в штурмові чи піхотні, бо саме там вражаючі дири в штатці, і саме туди його направить ТЦК, спіймавши на вулиці.І це я, в 3-5 км від піхоти знаходячись, не можу зараз уявити як там і шо там, бо з 23 року я не там.Тож, висновок от який я вам приніс. Як би це сумно не прозвучало б: ухиляйтесь так, щоб вам не загрожував квиток в піхоту. Шоб вас на вулиці не спіймали.Є така ймовірність - обирайте нормальний підрозділ і хорошу посаду, вакантів ж куча, рекрутинг працює.Обирайте підрозділи, які забезпечують своїх бійців і розуміють наскільки важливий постійний перепочинок та відновлення бійця.Я б не сидів 300 днів на позиції, чесно вам скажу. Для мене особисто ніц в тому героїчного нема, бо незламність, повторюсь, дуже і дуже пошле слово. Особливо враховуючи відсутні терміни служби, батарейки на 300 днів в мене б не вистачило. Може ви стоїки, я ж не знаю. Якщо ні - робіть шось, шоб не буть в такій ситуації, ось вам моя єдина порада.А ще я згадував теплий ламповий війнушка 22-23 років, коли можна було вийти з бліндажа вдень, покурить, трішки покімарить на сонці, і ніхто тобі тоді нічого за те не зробе. Ех, були часи, не то шо січяс.