Telegram statistics channel - @historywithoutmyths

30 років тому, 2 червня 1996-го, завершився процес, який досі викликає палкі суперечки в суспільстві. Україна офіційно втратила статус третьої за потужністю ядерної держави світу, вивізши останню боєголовку на росію.Що ми мали тоді, чому віддали та чи був інший вихід? Згадуємо головні факти.📊 Колосальний арсенал, який ми мали у 1991 році:176 міжконтинентальних балістичних ракет (зокрема, потужні СС-24 українського виробництва);до 2100 стратегічних ядерних боєголовок;до 4200 тактичних ядерних боєприпасів;стратегічна авіація (бомбардувальники Ту-95МС та Ту-160).Роззброєння почалося з вивезення тактичної зброї у 1992-му. Потім був грудень 1994 року — підписання Будапештського меморандуму, де США, Велика Британія та "рф" пообіцяли поважати нашу незалежність і кордони. І ось, 2 червня 1996 року, міністр оборони Валерій Шмаров звітував: на території України не залишилося жодного ядерного заряду. Шахти підірвали, літаки частково віддали росії за «газові борги», частково згодом порізали на брухт.❓ Чи могли ми її залишити?1️⃣ «Кнопка була в Москві». Так, коди запуску стратегічних ракет були в Кремлі. Але тактична зброя не потребувала централізованих кодів і могла стати реальним щитом стримування. Однак росіяни прекрасно розуміли загрози й вивезли її найпершою. 2️⃣ Шалений тиск. Проти українського атома виступала не лише росія, а й США. Вашингтон панічно боявся неконтрольованого розповсюдження совєтської зброї. Україні погрожували повною міжнародною ізоляцією та санкціями. 3️⃣ Економічний колапс. Обслуговування стратегічних ракет коштувало би шалених грошей, яких у молодої держави в умовах гіперінфляції 90-х просто не було.💬 Сьогодні, на тлі триваючої російської агресії, Будапештський меморандум став світовим символом цинізму та невиконаних обіцянок. Країна-«гарант» напала на нас, а західні партнери роками вагалися з належною допомогою. Ця дата — нагадування про те, що справжню безпеку гарантує лише власна сила, а не підписи на папері.📹 Про Будапештський меморандум ми розповідали - передивіться, якщо не бачили відеоІсторія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads

📣 Друзі, підписники та всі, хто любить історію! Ми записали розмову на надзвичайно актуальну тему: "Що не так з нашими сусідами?"Сьогодні Україна майже не має країн-сусідок із виразно дружньою до нас владою. Якщо в Угорщині є привід для стриманого оптимізму, то інші найближчі сусіди – на кшталт Румунії чи Польщі – переживають часи складного політичного транзиту. Цей транзит здебільшого рухається праворуч. У щоденних новинах ми читаємо про далеко не дружні економічні кроки з боку сусідів. Про перешкоджання санкційній політиці ЄС. Нашарування нездійсненних вимог щодо погодження українського членства в ЄС. Маніпуляції довкола історичної пам’яті. Феномен правого популізму набув особливої форми в регіоні, частиною якого ми прагнемо стати. І це не просто частина неприємного інформаційного потоку, а цілком реальна загроза для нашої економіки, нашого руху до Європейського Союзу, нашої спроможності тиснути на ворога через інструмент санкцій. 🎬Про виклики багатьох політичних змін у наших сусідів говоримо з кандидатом політичних наук та істориком Євгеном Магдою.👉 Дуже просимо прокоментувати відео 💬 та обов'язково поставити лайк 👍 (ну або дизлайк 👎, якщо не сподобалося). І задонатити на поточний збір!Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads

✈️ 31 травня 1946 року було створено дослідне конструкторське бюро (ДКБ-153) під керівництвом Олега Антонова. Бюро заснували у Новосибірську на базі місцевого авіаційного заводу, де було розроблено перший літак — сільськогосподарський Ан-2. Влітку 1952 року підприємство переїхало до Києва, де розгорнуло масштабне серійне виробництво.За роки роботи підприємство розробило понад 100 типів літаків та їхніх модифікацій. Серед найвідоміших здобутків — Ан-2 (у Книзі рекордів Гіннеса за найдовший серійний випуск), широкофюзеляжний літак Ан-22 «Антей», а також найбільші у світі транспортні літаки Ан-124 «Руслан» та Ан-225 «Мрія». Компанія реалізує повний цикл авіавиробництва: від проєктування до міжнародних вантажних перевезень авіалініями «Антонов».Попри значні руйнування бази та втрату літака «Мрія» на аеродромі в Гостомелі внаслідок російського вторгнення, підприємство інтегроване до АТ «Українська оборонна промисловість» і продовжує роботу над відновленням авіаційного потенціалу України.Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads

📝 150 років тому, 30 травня 1876-го, російський імператор Алєксандр ІІ в німецькому Емсі підписав указ, який мав повністю знищити український національний рух. Він заборонив видавати книжки українською мовою, завозити їх із-за кордону, організовувати українські вистави й публічні читання, розвивати україномовну освіту. А ще й відправляв українських викладачів на роботу в Петербурзький, Казанський та Оренбурзький навчальні округи, а їхні місця в Україні віддавав викладачам-росіянам.Оксана Забужко справедливо охарактеризувала Емський акт як «пологову травму всієї модерної української ідентичності, ПТСР по якій ми не залікували й досі». російський диктатор путін, готуючись до великої війни проти України, теж згадав про Емський акт – у статті «Об историческом единстве русских и украинцев» 12 липня 2021 року. Він заявив, що «в російській імперії йшов активний процес розвитку малоросійської культурної ідентичності в межах великої російської нації, що поєднувала великоросів, малоросів і білорусів».І тут сучасний воєнний злочинець № 1 навіть не бреше – імперська влада справді докладала зусиль для розвитку малоросійської ідентичності, що не відокремлювала себе від загальноросійської. Проте вела запеклу й жорстоку боротьбу проти ідентичності української. Заперечувала той факт, що українці й росіяни – два окремі народи.Саме така – малоросійська – ідентичність була прийнятною і для путіна. Принаймні, станом на 2021 рік. Адже він прямо заявив наприкінці статті: «Ми – один народ». І 24 лютого 2022-го розпочав «остаточне вирішення українського питання». Але в підсумку завів свою ж імперію в таку глибоку кризу, виходу з якої не видно взагалі.Аналогічно й «стара» російська імперія не впоралася з тими завданнями, які поставив Емський акт. Знищити українську ідентичність не вдалося – навпаки, з часом вона взяла гору над «малоросійством» (хоча ніде правди діти – боротьба все ще триває). Чому Алєксандр ІІ, Алєксандр ІІІ та Ніколай ІІ зазнали поразки на цій ниві та які козирі порівняно з ними має путін – ми проаналізували у найсвіжішому стрімі.Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads

📣 Друзі, підписники та всі, хто любить історію, приєднуйтеся до прямого етеру!30 травня 1876 року російський імператор Алєксандр ІІ, перебуваючи «на водах» у німецькому Бад-Емсі, підписав смертний вирок українському національному відродженню. Указ, до появи якого активно доклався голова Київської археографічної комісії, нащадок реєстрових козаків, «ревний малорос» Міхаіл Юзєфовіч, забороняв українцям практично ВСЕ: видавати книжки своєю мовою, завозити їх із-за кордону, організовувати вистави й публічні читання, мати україномовну освіту. Цей крок на довгі роки загальмував процес українського націотворення й значною мірою визначив поразку Української революції початку 20 століття. Але попри всі зусилля, владі так і не вдалося повністю «розчинити» українців у загальноросійському проєкті та врятувати свою імперію від неминучого розпаду.🎬 Як з українців робили малоросів - просто зараз у прямому етері на нашому каналі!👉 Дуже просимо прокоментувати відео 💬 та обов'язково поставити лайк 👍 (ну або дизлайк 👎, якщо не сподобалося). І задонатити на поточний збір!Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads

📣 Друзі, підписники та всі, хто любить історію, запрошуємо до перегляду нового відео!Після загибелі Романа Шухевича в бою з МГБ у березні 1950 року підпілля не припинило опір. Активний спротив тривав ще приблизно десятиліття. Совєтська машина кинула титанічні зусилля на "розробку" й переслідування лідерів ОУН. У цей період нові очільники спротиву постали перед загрозою повного фізичного знищення. Такий сценарій був передбачуваним і навіть прийнятним. Загибель покоління мала стати історичним міфом для наступних плеяд борців за Українську державу. На жаль, в цей час наростав тиск не лише совєтських силовиків, а й конфлікти всередині організації, непорозуміння із закордонним проводом, численні зради. Ті, хто потрапив до рук ворога, пройшли шлях тортур і показових спроб дискредитації. Після таборів вони жили під постійним наглядом і тиском КГБ. Вже після падіння червоної імперії, вони повернулися до активного політичного й просвітницького життя. Але за свого віку так і не отримали від українського суспільства належного визнання. 📹 Про покоління нескорених говоримо з істориком Володимиром В’ятровичем.👉 Дуже просимо прокоментувати відео 💬 та обов'язково поставити лайк 👍 (ну або дизлайк 👎, якщо не сподобалося). І задонатити на поточний збір!Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads

22 травня 1879 року в Полтаві народився Симон Петлюра – майбутній голова Директорії Української Народної Республіки та Головний отаман військ і флоту УНРЙого прізвище совєтська пропаганда десятиліттями намагалася перетворити на тавро. Термін «петлюрівці» свого часу виконував ту саму роль, що й раніше – "мазепинці", а пізніше – «бандерівці» та «укронацисти». Як і до будь-якого визначного політичного діяча, до Симона Петлюри було й залишається безліч претензій, закидів і звинувачень як від сучасників, так і від нащадків. Зокрема, такі:– Петлюра в 1914 році закликав українців підтримати російську імперію;– Петлюра не мав належної освіти й досвіду для керівництва державою та збройними силами;– Петлюра очолив повстання проти Гетьмана Павла Скоропадського;– Петлюра був неспроможний зупинити єврейські погроми, які здійснювали окремі підрозділи Армії УНР;– Петлюра відмовився помилувати Петра Болбочана й популярний у військах полковник був розстріляний;– Петлюра конфліктував із багатьма українськими політиками й воєначальниками;– Петлюра уклав Варшавську конвенцію з Польщею 1920 року, де-факто визнавши польську окупацію ЗУНР і крах української Злуки;– Петлюра прагнув до посилення особистої влади або навіть до встановлення диктатури;– Петлюра зазнав поразки у війні за Незалежність, внаслідок чого величезна кількість людей загинули, потрапили під маховик терору або вимушено емігрували з України.З іншого боку, після вбивства Петлюри в 1926 році почалося творення справжнього культу особи його прихильниками: "Святий Симон українського народу" (Євген Чикаленко), "Вождь з ласки Божої, Вождь-Мученик" (Володимир Сальський), "наш улюблений Вождь" (союз ветеранів Армії УНР). Це також було пов'язано із загальним "правим розворотом" української політичної еміграції в 1920-х – 1930-х роках, коли під впливом поразки визвольних змагань популярність правих (націоналістичних і консервативних) ідей відчутно зростала, а лівих і ліберальних – падала.Однак одне залишається беззаперечним: Симон Петлюра був політичним лідером, який найдовше очолював регулярну збройну боротьбу за самостійність України – аж до листопада 1920 року. В умовах катастрофічної нерівності сил, міжнародної ізоляції, фактичної ворожості Антанти до України, байдужості значної частини українського населення до визвольної боротьби, а також загальної втоми від воєнних дій.Петлюра не зрікся ідеї самостійності й в еміграції. 1925 року в першому числі тижневика "Тризуб" він писав: "В українську державність ми віруємо, українську державність ми ісповідуємо, – в її неминучости ми переконані". Тим самим, звісно, заперечуючи державність Української Соціалістичної Совітської Республіки – хоча частина сучасних українських істориків класифікують УССР як "поневолену, але державну". Петлюра не виїхав назавжди за кордон ще у 1918 році (як Скоропадський), чи в 1919 році (як Винниченко, Петрушевич та інші члени Директорії УНР), не повернувся в УССР і не легалізував цим вчинком більшовицький режим в очах значної частини еміграції (як Грушевський). Він до кінця життя залишався непримиренним борцем із більшовизмом і російським імперіалізмом і загинув від куль вбивці, який – за численними непрямими доказами – був пов'язаний з більшовицькою спецслужбою. Щонайменше, керівництво СССР доклало значних зусиль для того, аби посприяти виправданню вбивці французьким судом і дискредитувати в особі Петлюри весь український національно-визвольний рух, наклавши на нього тавро антисемітизму та погромництва.Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads

100 років тому, у травні 1926-го в Парижі, громадянин Франції Самуїл (Шльома) Шварцбард у присутності численних свідків застрелив лідера Української Народної Республіки Симона Петлюру. Сімнадцять місяців по тому, 18–26 жовтня 1927 року, над убивцею відбувся резонансний судовий процес у паризькому Палаці правосуддя, що де-факто перетворився на посмертне засудження Петлюри за єврейські погроми. Український національно-визвольний рух того часу найбільше асоціювався саме з іменем Симона Петлюри. І більшовицький режим по-максимуму скористався Паризьким процесом, аби дискредитувати український рух в очах усього світу, і євреїв зокрема. «Докази» причетності Петлюри до єврейських погромів старанно збирали в УССР, при цьому застосовували вибірковий підхід і фальсифікацію матеріалів. Академік ВУАН Сергій Єфремов у щоденниковому записі від 20 грудня 1926 року розповів про приїзд одного з «посланців» із Франції (він назвав його адвокатом-[євреєм], але не зазначив прізвище):"В Києві справили приїзджого до Інституту книгознавства: там, мовляв, усі газети – вибирайте. Він і повибирав і попрохав, щоб йому переписали, а секретар завірив. Переписали. А коли глянув на ту роботу секретар Іванченко, то звомпив: переписано було так, що коли в статті були відомости про погроми денікінців, червоноармійців і українського війська («петлюрівців»), то лишалось тільки про останніх; фраза часто на півслові уривалась, аби не згадувати про червоноармійців. Секретар такий препарат зрікся завірити… Приходить адвокат… Справили його до директора, славнозвісного махера Іванова-Меженка. Поговорили. І договорились. Меженко звелів переписати так, як хотів адвокат, і сам завірив, що копія цілком відповідає оригіналові. Тепер ці «документи» за підписом Меженка мають фігурувати на суді, як доказ злочинности Петлюри". Ким же був цей загадковий іноземний гість, який так швидко й вдало усе «порішав» із директором Українського наукового інституту книгознавства Юрієм Меженком (справжнє прізвище – Іванов)? Не виключено, що його ім’я – Бернар Лекаш. Син євреїв-емігрантів (батько – з Херсона, мати – з Миколаєва), громадянин Франції, журналіст і політичний діяч, колишній член Французької комуністичної партії. Німецькомовна газета Deutsche Zentral-Zeitung, яка видавалася в СССР, 22 вересня 1926 року повідомляла, що Лекаш у даний момент перебуває в Києві й збирає матеріали на захист Шварцбарда. Вже в лютому-березні 1927-го він опублікував їх на шпальтах паризької газети Le Quotidien. І того ж року, скориставшись ними, Лекаш написав «Коли Ізраїль помирає» – перший роман трилогії «В країні погромів», присвяченої стражданням євреїв в Україні та на росії під час подій 1917 – початку 1920-х років. Отже, Бернар Лекаш не тільки шукав «докази» в інтересах виправдання вбивці Петлюри, але й у відповідному руслі «прогрівав» громадську думку у Франції перед початком Паризького процесу.Фото:1. Одна з останніх світлин Симона Петлюри 1926 р.2. Місце вбивства Петлюри в наші дні3. Сергій Єфремов4. Бернар Лекаш5. Повідомлення газети Deutsche Zentral-Zeitung про діяльність Бернара Лекаша у Києві6. Шварцбард на лаві підсудних Паризького процесу (жовтень 1927 р.)7. Могила Симона Петлюри, його доньки Лесі та дружини Ольги на цвинтарі Монпарнас (Париж)🎬 Про вбивство та судовий процес на Шварцбардом - у нашому новому відео. І це - справжній український тру-крайм від нашого каналу.👉 Дуже просимо прокоментувати відео 💬 та обов'язково поставити лайк 👍 (ну або дизлайк 👎, якщо не сподобалося). І задонатити на поточний збір!Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads

20 травня 2022 року завершилася 86-денна оборона МаріуполяЦього дня останні захисники «Азовсталі» — бійці полку «Азов», 36-ї бригади морської піхоти, прикордонники, поліціянти та нацгвардійці — виконали наказ командування про припинення опору задля збереження життів і залишили територію заводу.Майже три місяці гарнізон тримав оборону в умовах повної блокади, під постійними авіаційними та артилерійськими ударами. Стримуючи навколо міста багатотисячне угруповання російських військ, захисники Маріуполя не дали ворогу швидко просунутися на інших напрямках, що дозволило виграти час для мобілізації сил та перегрупування Сил оборони України. Перед виходом із оточеного підприємства військові знищили залишки зброї, технічні засоби та документацію.З території комбінату в полон вийшли близько 2400 військовослужбовців, серед яких були сотні поранених. Щонайменше 53 полонених росіяни вбили в Оленівці 29 липня 2022 року. Частину оборонців Маріуполя вдалося повернути в межах обмінів, проте значна кількість захисників і захисниць досі залишається в російській неволі. Борьба за їхнє визволення триває.Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads

📣 Друзі, підписники та всі, хто любить історію, запрошуємо до перегляду нового відео!В Силах оборони України існує окрема посада військового капелана. Це представники релігійних спільнот, які є військовослужбовцями. На перший погляд малопомітна для суспільства роль наслідує традиції українського війська попередніх поколінь. Ця історія тягнеться від княжих часів і козацтва. Сучасних рис капеланство набуло вже за часів Української революції та Другої світової війни. Після тривалої перерви на совєтський войовничий атеїзм і постсовєтський армійський спадок, воно почало відроджуватися в Україні лише після 2014 року. А повністю формалізованим стало тільки в 2023 році. 🎬Про вплив духовної взаємодії, міжконфесійні відносини у війську, а також роль віри сьогодні на фронті говоримо з капеланом Димитрієм Присяжним.👉 Дуже просимо прокоментувати відео 💬 та обов'язково поставити лайк 👍 (ну або дизлайк 👎, якщо не сподобалося). І задонатити на поточний збір!P.S. Сьогодні ми планували стрім із одним із героїв оборони Маріуполя 2022 року. На жаль, наш гість не зміг приїхати через нагальні справи на службі. Але найближчим часом, сподіваємося, нам усе вдасться.Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads