🗡 «Не гоже є держати отчину нашу крижевникам-темпличам, тобто соломоничам». Цей рядок із Галицько-Волинського літопису (переклад Леоніда Махновця) знає кожен, хто готувався до ЗНО чи НМТ. І майже кожен відповідає однаково: у березні 1238 року Данило Романович розбив під Дорогичином тевтонців.

Насправді в Дорогичині сиділи рицарі Добжинського ордену. Його 1228 року ініціював польський князь Конрад Мазовецький, а засновували вихідці зі східнонімецьких земель на кшталт Мекленбурга та Бранденбурга. Успіхів орден не мав, тож 1235 року частину братів приєднали до Тевтонського. Решта звернулася до Конрада, і на початку 1237-го той віддав їм Дорогичин. За оцінкою більшості істориків, це місто йому взагалі не належало. Доктор історичних наук Олександр Головко звертає увагу, що грамота 1237 року спрямовувала рицарів проти язичників-пруссів і «єретиків», до яких Конрад зараховував православних.

Відомий український історик Леонтій Войтович сумнівався, що битва чи штурм Дорогичина взагалі були, і вважав, що десяток братів із зброєносцями та слугами просто склали зброю. Втім, літопис наголошує, що Данило пішов на них «із великою силою», тобто поставився до загрози серйозно.

А з самими тевтонцями Данило 1254 року уклав союз разом із Мазовією, і спрямований він був проти балтських племен ятвягів (судувів).

🎬 Як орден пройшов шлях від шпиталю під вітрилом кога в Палестині до держави на узбережжі Балтії та чому Дорогичинську битву досі пов'язують з тевтонцями – розповідаємо у відео.

Історія без міфів | YouTube | Instagram | Facebook | Threads