КопіяПереклад з польської.Львів, 7 квітня 1945 р.Вельмишановний Пане Делегате УПА!З вдячністю отримав Вашого листа. Питання, про яке Ви писали, становить великий інтерес як для Вас, так і для нас.Польсько-українська угода є невідкладним питанням і відіграє важливу роль у майбутньому наших двох народів.Не будемо звертати уваги на наші та ваші помилки — вони нас навчають.Наше становище однакове: ми мали й маємо спільних ворогів. Ми разом, як колись, так і тепер, б’ємо більшовиків — ворогів Польщі й України.Росія і більшовики — закляті вороги обох цих могутніх організацій. Вони не допустять до існування ні однієї, ні другої, бо це сили, здатні до самостійного життя.Нехай, браття, наш нині бунтівний, але живий дух — нероздільний із нашими братами, чоловіками, жінками, матерями й дітьми, а також із прахом наших предків. Звідси шлях лише один — до примирення на основі християнської справедливості.Окрім наших помилок, погляньте й на наші спільні здобутки — і на ваші, з нашої точки зору.1. Ви справді заслуговуєте на захоплення у боротьбі з більшовиками — невтомні, незважаючи на тисячі вбитих, на втрати жінок, дітей, майна — ви не здригнулися в боротьбі. Ви не знаєте капітуляції, зупинки чи відступу — і продовжуєте битися. Ваші подвиги у загальній визвольній боротьбі проти більшовиків — безсумнівні. Не беручи до уваги поодиноких випадків (які бувають усюди, але один на мільйон) — це є прекрасним прикладом.Великим плюсом є і те, що за вами стоїть значна частина радянських українців.2. Одним із найважливіших моментів є те, що ми обрали один шлях у політиці. З 1 вересня 1939 року ми — прихильники союзників і від самого початку не вірили ні в Німеччину, ні в Радянську Росію. Додам, що поляки, попри ганебні й невдячні результати конференцій, залишаються цілком на нашому боці — а Ви знаєте про це з радіоповідомлень.3. Окрім наших і ваших помилок, а також наших і ваших переваг, ми маємо ще одну спільну мету — здобуття свободи, вільної Вітчизни, натхненної Христовою ідеєю, без фальші, у співпраці й у вічному сусідстві слов’янських народів.Не слід покладатися на будь-кого з наших ворогів, бо така «допомога» означатиме поразку. Потрібно спиратися на самих себе, на чесних, справедливих і культурних сусідів, а передусім — на Бога, який своєю могутністю керує нашим життям.А хіба це не символічно? Поки ми дійшли до взаєморозуміння і згоди, кров, спільно пролита 8 березня 1945 року від більшовицької кулі вашими й нашими партизанами — солдатами, що полягли на спільній землі, закріпила цю єдність і своєю кров’ю кличе нас завершити справу.Слава — скажу по-вашому — вашим і нашим героям.На цьому закінчую, приєдную найщиріші братні вітання для Вас, пане Вікторе, а також для Ваших близьких і співробітників.БОГУМІЛ(заступник коменданта АК — Армії Крайової)