Історія про Україну | Утім, до Хмельницького цар теж мав свої претензії, але пов'язані вони ...

Утім, до Хмельницького цар теж мав свої претензії, але пов'язані вони були не так із західним "фронтом", як із білоруським, де події розгорталися не менш цікаві... Командувач козацького "експедиційного" корпусу Іван Золотаренко загинув від кулі під час облоги невеликого міста в Білій Русі. Тіло цього чи не найбільш ефективного на той момент козацького командира доправили до Корсуня, де під час відспівування в церкві від випадково перевернутої свічки сталася пожежа, і заживо згоріло декілька сотень людей. Ми тепер, звичайно, у своїй більшості люди сучасні та не віримо в "феншуй офіс", але тоді багато хто побачив у цьому знак "кари Божої" за знищений Золотаренком на пару з московитами Вільнюс. Після загибелі командира частина армії збунтувалася, але захопивши в купців вози з горілкою, напилася та була вирізана старшиною.Щоб навести лад у Білорусі, батько Хмель призначає туди новим командувачем Івана Нечая. Його брат Данило, пам'ятаємо, був героєм першого етапу повстання Хмельницького, а сам Іван був одружений на ще одній доньці гетьмана. Нечаю було надано посаду "білоруського полковника", та, як він сам стверджував, право "панувати та рядити" на ввіреній йому території. І цей новоявлений "володар Білої Русі" почав енергійно виганяти московські залоги з білоруських міст та завертати назад присланих царем воєвод. Отож, цар Алєксєй накатав гнівного листа Хмельницькому з вимогою розібратися з самоуправством зятя (у те, що дії Нечая санкціоновані самим гетьманом цар нібито не вірив, хоч і дорікнув останньому за те, що він приписав Могилів, який присягав цареві, до Ніжинського полку).Хмельницький обіцяв цареві провести розслідування, але зовсім не квапився його розпочинати. Ян ІІ Казимир на той час об'явився у Львові, його посли прибули в Чигирин для перемовин із гетьманом, і вісті про примирення козаків із королем не на жарт сполошили Карла X Густава, який почав слати сповнені лестощів листи до Хмельницького (частину з яких, правда, перехопили поляки). Тож Богдан знову відчув себе ферзем, а тому міг дозволити собі "спускати на гальмах" справу Нечая, а до Карла X звертатися в листах "мій приятель", а не "мій пан", як то було раніше. Змотивована поверненням Яна Казимира, коронна армія завдає поразки шведам під Перемишлем та Ярославом, а магнати, що вже встигли зрадити свого монарха, почали з повинною прибувати до Львова, просити вибачення. І король був милосердним.На самому початку квітня 1656 року в Латинському соборі міста Лева король Ян ІІ Казимир дякував Богородиці за перші успіхи на полі бою, приніс обітницю звільнити селян від "гноблення та несправедливих обтяжень" (щоби ті підіймалися на боротьбу зі шведськими фашистськими загарбниками) та вирушив на війну. На з'єднання з королем на той час уже нібито йшло до 30-ти тисяч татар та козаки-добровольці. Але офіційної відповіді Хмельницького щодо допомоги Яну Казимиру досі не було. Гетьман писав, що поки "трави нема" вирушати в похід недоцільно, плюс йому ще треба зібрати на Великдень усіх полковників, щоб ті дали добро. А в самому кінці додав, що на все погодиться, "аби лише Річ Посполита проголосила руський нарід вільним, як десять літ тому проголосив вільними голяндців король гішпанський". Далі буде...