Telegram statistics channel - @hirkyiguignol

Умерший сегодня поэт Дмитро Павличко в 1995 году издал сборник «За нас». Он посвящён борьбе Чечни за независимость.Стихи местами очень проникновенные, острые и даже пророческие, а некоторые и вовсе читаются словно тексты Тимура Муцураева на украинском.Павличко был одним из тех немногих, кто кричал об аде, который принесли в Ичкерию россияне. И предупреждал о том, что Украина следующая.Пусть ему зачтётся.Знов Москва розпинає народ,Що повстав за державу свою,Знов закутих в залізо забродЗустрічає чеченець в бою.Двоголовий орел в два дзьобиП’є чеченську палаючу кров!Ну, а ми мовчимо, як раби,Що збоялись вчорашніх заков.Це фальшивої волі мораль,Честь лукава, сповита в брехню,Та прийде знахабнілий москальІ до нас, як зруйнує Чечню.Прометею, кривава красо,Ти й з Парижа підмоги не жди!Може, тільки хлопчина з УНСОПринесе тобі в жмені води.А Європа, та курва стара,Посміхатися буде здалік,Як наповниться кров’ю КураІ — всі русла зросійщених рік.Буде лиця ховать у вуаль,Видавати за жар порохню,Та прийде знахабнілий москальІ в Париж, як зруйнує Чечню.Там — вогонь. У вогні — Прометей!Люди, гляньте, там діють кати!Я кричу, та не бачу людей,Бачу тільки глухі животи.

🇮🇱🇺🇦 «Маріуполь — це ваша Масада»Подвиг оборонців Маріуполя у 2022 році став потрясінням для усього світу. У цьому запеклому опорі російській окупації різні народи світу бачили паралелі з різними епізодами власної історії, порівнюючи українських героїв сьогодення зі своїми героями минулого. Всіх їх об'єднувало одне — безкомпромісна, подекуди приречена боротьба за свою незалежність. Чин людей, які в битві за свою свободу, жертвують усім, пронизує всю історію. Є її головним нервом.На півдні Ізраїлю, неподалік міста Арад, височіє Масада — фортеця, яка вже 2000 років для євреїв є символом опору іноземній окупації. У 66 році н.е. Юдея вже багато років знаходиться під окупацією Риму. Повсталі євреї з руху зелотів захоплюють Масаду, де знаходився римський гарнізон. Після цього фортеця стала базою сикаріїв — найрадикальнішого крила зелотів. У 70 році н.е., коли римляни взяли Єрусалим, повністю зруйнувавши місто та Другий храм, Масада стала головним бастіоном повсталих євреїв. 1000 чоловік (серед яких жінки і діти) 3 роки стримували римську облогу. Про ці події розповідає очевидець та учасник війни з римлянами Йосип Флавій у своїй книзі «Юдейська війна».Зрештою, римським військам вдалося пробити оборонні укріплення фортеці. Один з вождів сикаріїв Елазар бен-Яір звернувся до оборонців Масади та їх родин із закликом вбити один одного, щоб не потрапити до рук римлян. Останній з сикаріїв, який залишився в живих, підпалив фортецю, а потім також вбив себе. Римляни захопили Масаду, але підкорити собі повсталих євреїв, які боролися за свободу, так і не змогли.І коли сьогодні в Ізраїлі ми розповідаємо про оборону Маріуполя, ізраїльтяни, розуміючи, в першу чергу, військові відмінності війни 2000 років тому і сьогодні, постійно повторюють: «Маріуполь — це ваша Масада». І ми обов'язково повернемось туди.@AzovstalFamilies

​​Французьке видання Ромуальді присвятили Сергію ЗаїковськомуНове праве французьке видавництво Sentiers perdus обрало в якості першої книги для друку Андріано Ромуальді «La Droite et la crise du nationalisme» (Праві та криза націоналізму). Це фундаментальна праця, яка й у наш час особливо актуальна, але найцікавіше, що книга вийшла з коментарями Філіпа Байє, і невідомого в нас Давіда Руйє, — ініціатора видання цієї праці. Видання присвятили нашому полеглому воїну й перекладачу Сергію Заїковському, більше відомому як «Деймос», який як і сам «єдиний справжній учень Еволи» Ромуальді, поліг занадто рано та міг би ще зробити величезний внесок у наш рух. Сергій дуже цікавився працями Адріано Ромуальді, й планував перекласти українською деякі його книги, але норни вирішили по-іншому.Ось так справжні французькі праві вшанували пам’ять нашого воїна:«Ми хочемо завершити цей вступ, віддавши данину поваги людині честі, молодому борцю за національну справу і європейське відродження: Сергію Заїковському на псевдо «Деймос». Багато в чому він нагадує нам Адріано Ромуальді. Пристрасний інтелектуал, відданий своїй справі активіст, перекладач, поліглот, видавець та музикант, він був залучений до бойової спільноти Авангард, для якої він, зокрема, створив журнал роздумів. Під час вторгнення в Україну російських військ група увійшла до складу Сил оборони Києва. У четвер, 24 березня 2022 р., під час контрнаступу «Деймос» зустрів свою смерть. Саме цьому юному поетові-воїну, який поліг зі зброєю в руках у віці 27 років, ми присвячуємо перевидання цієї невеличкої книжечки».Більше про Ромуальді та книгу читайте в статті:https://plomin.club/deimos-romualdi/

Минкульт разваливает Довженко-центр через ручную главу Держкино Кудерчук с единственной целью — слить здание на Голосеевской площади под ЖК, который там рядышком строится. Гоблин у руля связанного с культурой департамента гоблином быть не перестаёт.Работники центра воспротивились назначению нового нелепого директора, потому сегодня в центр с обыском пришли СБУ, прокуратура и менты. С точки зрения закона, происходящее — натуральный рейдерский захват. Но война же всё спишет.Конец Довженко-центра это не просто исчезновение институции, которая изучала украинское кино, проводила образовательную работу со зрителями, углубляла и расширяла украинскую культуру. В первую очередь, это смерть фонда плёнок, огромного архива украинских фильмов, который Довженко-центр хранил, каталогизировал и оберегал.Пока одни чиновники заливают мансы про украинский язык, культуру и дерусификацию, другие (а иногда и те же) чиновники реальную украинскую культуру в прямом смысле уничтожают. Они назначали кризис-менеджером в центр кинолога. О чём тут говорить?