Час дмухнути пил з каналу😃 (1/3)Поки всі радіють відкриттю першого кластера в переговорах із ЄС, мене більше цікавить кластер 3, а саме розділ 20 «Підприємництво і промислова політика» — і те, що 🇪🇺 пропонує в цій галузі.А пропонує він Industrial Accelerator Act (IAA). Ніде не бачив детального огляду українською, тож залишаю його тут. У ньому «зашито» багато інструментів розвитку промисловості, які треба вивчати і в яких потрібно шукати своє місце вже зараз.СутьПроблема: частка переробної промисловості у ВВП ЄС впала з 17,4% (2000) до 14,3% (2024).Звідси 3 питання, які акт має розв'язати:1️⃣ обмежений попит на європейську низьковуглецеву промислову продукцію;2️⃣ вразливість ланцюгів постачання у стратегічних секторах і net-zero технологіях;3️⃣ повільне розгортання технологій декарбонізації.Ціль: до 2035 року частка переробної промисловості має становити щонайменше 20% ВВП ЄС. Акт зосереджений на 3️⃣ групах стратегічних секторів: енергоємних галузях, виробництві технологій чистого переходу (net-zero) та автопромі. До енергоємних галузей належать папір, нафтовий кокс і нафтопродукти, хімічні речовини, гума і пластик, цемент, скло, кераміка, сталь та алюміній.4️⃣ інструменти1. Прискорення дозвільних процедурДержави-члени створюють єдину точку доступу та єдину дозвільну процедуру для промислових проєктів (одна заявка на всі дозволи, координуючий орган, 45 днів на перевірку повноти заявки, обмеження на повторні запити документів), з використанням European Business Wallets. Усі проєкти декарбонізації енергоємних виробництв автоматично отримують статус стратегічних за Регламентом NZIA (Net Zero Industry Act) та прискорену екологічну оцінку.2. Створення «лідерських ринків»Проблема. Виробництво низьковуглецевої промислової продукції в ЄС збиткове: закупівля низьковуглецевої сталі коштує дорожче за звичайну на 33–70% залежно від сценарію. Виробник перекладає цю різницю на покупця, але платити її готові лише 14% покупців на ринку алюмінію та 16% – на ринку сталі. Тому інвестиційні рішення щодо декарбонізаційних проєктів постійно відкладаються.Рішення. Логіка «лідерських ринків: держава – найбільший покупець у будівництві, яке домінує в публічних закупівлях енергоємних матеріалів, і створює попит, який згодом має нівелювати цінову різницю.Архітектура. Є 2 типи вимог і 2 канали їх застосування.Перший тип – вимога походження з ЄС («Union origin»), яка визначається за Регламентом 952/2013. Тут є плюс для нас, про це – далі.Другий тип – вимога низьковуглецевості, яку сам Регламент не визначає. Для будівельної продукції критерії «низьковуглецевості» встановлять делеговані акти за Регламентом про будівельну продукцію (CPR, 2024/3110); для решти продукції – делеговані акти за Регламентом про екодизайн (ESPR, 2024/1781).Перший канал – публічні закупівлі. Усі замовники в процедурах за директивами 2014/23–25/EU, де закуповується продукція енергоємних галузей, будуть зобов'язані вимагати, щоб:1️⃣ щонайменше 25% обсягу сталі було низьковуглецевим;2️⃣ щонайменше 5% бетону й розчину – низьковуглецевими і європейського походження одночасно (включно з клінкером і цементом у їхньому складі);3️⃣ щонайменше 25% алюмінію – низьковуглецевим і європейським.Для електромобілів діє значно жорсткіший режим: закуповувані електричні, плагін-гібридні та водневі авто мають бути складені в ЄС, щонайменше 70% вартості компонентів без урахування батареї має походити з ЄС, а батарея має містити щонайменше 3 ключові компоненти європейського виробництва.Через 3 роки після набуття чинності Регламенту планка підніметься: 5 компонентів батареї (елементи, катодний активний матеріал і система управління – обов'язково), плюс щонайменше половина вартості електричної трансмісії та основних електронних систем. Тендерні пропозиції учасників, що перебувають у власності чи під контролем суб'єктів із країн, що не мають угоди з ЄС про доступ до закупівель, виключаються з процедур узагалі.Другий канал – схеми державної підтримки.