Source
генрі, kissінжир | Під кінець року і в складні часи читаю (і перекладаю) класиків. Уривок...
2 380 Views/Reach
2025-10-13 06:48
Message №592
Під кінець року і в складні часи читаю (і перекладаю) класиків. Уривок зі статті Кеннета Волтца «The Origins of War in Neorealist Theory»:«У союзах між рівними вихід одного з учасників становить загрозу безпеці інших. У союзах між нерівними внесок молодших партнерів, хоча й потрібний, має відносно незначну вагу. Лідери таких альянсів можуть не перейматися через лояльність прибічників, адже ті зазвичай усе одно не мають іншого вибору. Порівняймо ситуацію 1914 року з обставинами, у яких опинилися Сполучені Штати, Велика Британія та Франція у 1956-му. Сполучені Штати мали змогу відмежуватися від суецької авантюри двох провідних союзників і навіть чинити суттєвий фінансовий тиск на одного з них. Подібно до Австро-Угорщини у 1914 році, Британія та Франція намагалися поставити США перед доконаним фактом, щоб змусити їх стати на свій бік або принаймні позбавити можливості для маневру. Користаючи з власного панівного становища, Сполучені Штати могли й далі зосереджуватися на основному суперникові, водночас прихиляючи до послуху двох своїх союзників. Навіть виступивши проти позиції Лондона та Парижа, Вашингтон не ризикував ні власною безпекою, ні союзом, оскільки безпека Британії та Франції набагато більше залежала від нас, ніж наша — від них. Привертає увагу той факт, що США мали змогу поставити на кон союзницькі взаємини, тоді як Німеччині це виявилося не до снаги.У традиційній політиці балансу сил гнучкість союзів призводила до жорстко заданих стратегій або обмеженої свободи в ухваленні рішень. У політиці балансу сил нового зразка ситуація зворотна: незмінність альянсів у біполярному світі спричиняється до більшої гнучкості в стратегіях та рішеннях. У багатополюсному світі зіставні за силою держави, співпрацюючи, змушені зводити свої дії до спільного знаменника. Існує ризик, що цей спільний знаменник виявиться найменшим, а його творці опиняться в найгіршому з можливих світів. У біполярній системі лідери альянсів можуть розробляти стратегії, орієнтуючись передусім на власні інтереси й протидію головному супернику, а не на очікування союзників».Далі буде.