Китайський міністр Ван І добре знає теорію міжнародних відносин. Якось під час промови в Інституті Брукінгса він наголосив, що в 11 з 15 випадків, коли нова впливова держава кидала виклик старій, починалася війна. На його думку, щоб запобігти цьому, потрібно було налагоджувати «новий тип взаємин між великими державами» на основі взаємної поваги і взаємовигідної співпраці. То був 2013 рік, і тоді приблизно такий формат взаємин КНР пропонувала і США, і ЄС.Відтоді багато змінилося: співвідношення розміру китайської економіки до американської (з 40 до 60%), позиції ЄС, трансатлантична єдність тощо. У 2013-му Коледж Європи називав КНР «студентом ЄС» і обʼєктом «нормативної сили» Союзу. Сказати, що roles have reversed не можна. Радше тепер великі держави нагадують одна одну за природою і потребами.Звісно, якщо ЄС є major power. Чи вважає так Китай? Поки що видається, наче Пекін переконує Брюссель, що єдиний спосіб зберегти цей статус в умовах нової американської політики — це партнерство з КНР. Якщо події розгорнуться в цьому напрямку, шанси на уникнення великої війни зростуть. Але лідерство США в кращому разі перейде в режим «перший серед рівних».Схоже на нову «дипломатичну революцію» 1756 року. На думку Моргентау, наступна відбулася 1956-го, коли США не підтримали війну проти Єгипту. З новою, схоже, не дотягнемо до круглої дати.