Зараз можна почути думку, що «холодна війна» насправді не закінчилася. Своєю чергою, це має мотивувати нас її вивчати, щоб не обмежуватися чорно-білим тлумаченням або спрощеннями про «Ялту 2.0».Ялтинсько-Потсдамські домовленості заклали основу повоєнного світу і були потрібними всім сторонам як стартова точка, але їх практично одразу порушили: поділ і ремілітаризація Німеччини відбулися, Корейська війна сталася, Курильські острови СРСР не отримав, Декларація про вільну Європу виявилася нікому не цікавою, США оголосили про доктрину стримування комунізму тощо.Так вже влаштовані відносини між великими державами: взаємні підозри і страхи, які мотивують домовлятися, але лише для того, щоб убезпечити себе на якийсь час і створити умови для подальшого просування своїх інтересів. Тому не варто мати ілюзій, що піти на домовленість із росіянами може будь-яка західна демократія. Але й ці демократії повинні розуміти, що будь-яка така угода буде тимчасовою.З огляду на це зауваження про «холодну війну» буду продовжувати цикл дописів із перекладом уривків із праць різних класиків часів її початку, зокрема Ганса Моргентау.