Вищий антикорупційний суд (#ВАКС) | Суддя #ВАКСКатерина Сікора:Минулого тижня юридичну спільноту сколихнул...

Суддя #ВАКСКатерина Сікора:Минулого тижня юридичну спільноту сколихнуло рішення ЄСПЛ по справі «Денисюк та інші проти України» від 13 лютого 2025 року (Denysyuk and others v. Ukraine). Коротко нагадаю, що ЄСПЛ констатував порушення ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (право на повагу до приватного і сімейного життя) у зв’язку з тим, що національне законодавство не надало заявникам достатніх гарантій для забезпечення відповідності здійснення НСРД вимогам цієї статті.На думку заявників (один з яких є адвокатом), хоча чинне законодавство загалом захищає конфіденційність комунікацій між адвокатом і клієнтом, воно не встановлює конкретних процесуальних правил щодо того, як ці комунікації мають бути ідентифіковані, перевірені та оброблені у випадку випадкового перехоплення з метою запобігання ознайомлення правоохоронних органів з інформацією, яка повинна залишатись конфіденційною (адвокатська таємниця).У зазначеному рішенні ЄСПЛ дійшов таких загальних висновків:- не маючи доступу до судових рішень, якими були санкціоновані НСРД, суд не може дійти висновку, що надання дозволу на їх проведення ґрунтувалось на законі, у тому числі у контексті вимоги проведення попередньої оцінки необхідності таких заходів;- під час застосування оскаржуваних заходів спілкування захисників з їхніми адвокатами не було достатньою мірою захищено конкретними і детальними правилами і процедурами, що визначають, як такі повідомлення мають бути ідентифіковані та оброблені у випадку їх випадкового перехоплення, а також у зв’язку з тим, що не було створено незалежного наглядового органу, який би захистив заявників від зловживань і помилок з боку правоохоронних органів;- заявники не могли отримати достатньої інформації та документів для того, щоб змістовно оскаржити законність та необхідність проведення НСРД після їх завершення, а також не мали у розпорядженні ефективної національної процедури для вирішення їх скарг за ст. 8 Конвенції.Дещо розширивши коло питань, пов’язаних з використанням результатів НСРД у кримінальному провадженні, зазначу, що актуальним також є питання використання результатів оперативно-розшукових заходів, які здійснювались до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР. Підстави для проведення ОРЗ здебільшого не відкриваються стороні захисту на стадії ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Разом з тим, захисники часто-густо ґрунтують свою позицію на порушеннях, допущених на стадії надання дозволу на проведення ОРЗ, безпідставності таких заходів та провокації, здійсненій на цій стадії, і констатують відсутність належних правових засобів доведення цих обставин перед судом.Цікаво, що у згаданому рішенні ЄСПЛ суд також констатував недотримання Урядом-відповідачем своїх зобов’язань за ст. 38 Конвенції через відмову надати запитувані судом документи. При цьому уряд України стверджував, що нездатність виконати запити суду була зумовлена правовими і оперативними обмеженнями, пов’язаними із засекреченням цих документів на національному рівні. Тобто на заваді виконанню урядом України своїх обов’язків за міжнародним договором стали норми чинного законодавства у сфері охорони державної таємниці.Всупереч позиції деяких практикуючих юристів переконана, що йдеться не про помилки, допущені судовими органами, а структурні недоліки чинного законодавства, про що власне прямо і зазначив ЄСПЛ. Сподіваюсь, що найближчим часом виникнуть законодавчі ініціативи, спрямовані на врегулювання цього питання у такий спосіб, щоб з одного боку дотримувалось право учасників кримінального провадження на повагу до приватного життя, а з іншого – не допускалось розголошення інформації, що містить відповідний гриф секретності.