17 грудня, темний адвент«В трилері акцент має бути не тільки на злочині, а на "чому це сталося?", зануренні в психіку і думки злочинця. Я люблю читати книги з психології, а трилери допомагають додатково дослідити природу злочину, зрозуміти, яка була мотивація у антагоніста, що ним рухало, чому він так вчиняє.⠀Обов'язково мають бути описані фізичні реакції тіла на дискомфорт чи страх. Максимум саспенсу, але аби він був доцільний, а не напруга заради напруги.⠀Люблю, коли є відчуття порушення норми. Через це мені трилер здається більш спорідненим з горором. Тільє і Каррізі ідеально таке порушення створюють, читач розуміє — це не норма, і читає, аби знайти пояснення у фіналі. Чому дитина не кліпає, а жінка прокидається щодня в той самий час? Чому трьох людей зачинили в одному приміщені, закувавши в кайдани? Як можливо, що люди на фото помінялися місцями? Чому щось знаходиться там, де не має бути? Читача лякають якісь невідповідності, які автор потім пояснює раціонально.⠀Варто плутати читача так, аби до фіналу у нього лишалися питання. Часто в трилерах фінал добиває або лишає місце для дискусій.⠀Ще я чула тезу стосовно трилеру «читач має знати достатньо, щоб розуміти сюжет, але недостатньо, аби почуватися в безпеці». Погоджуся».Наталія Волошина, письменниця-трилеристка, авторка горорних оповідань, сценаристка детективних ігор.