Є такі люди, з якими можна місяцями не спілкуватися, роками не бачитись і взагалі, не бачитися жодного разу не онлайн, та все одно вважатися друзями. І я радію, якщо у вас є бодай одна така людина. Але й ви порадійте за мене, бо у мене є Віка. Вчора у своєму каналі вона написала про «кошик добра». Про те, як важливо вчасно похвалити колегу за якісь неочевидні речі, що загубилися на дистанції «встигнути все за будь-яку ціну». І йдеться ж не лише про колегу. Будь-якій людині поруч ви здатні допомогти відновити понівечені крила. Так от, кожне листування з Вікою — це завжди про «кошик добра». Не знаю, як їй вдається знаходити потрібні слова, але ті її слова щоразу хочеться роздрукувати й повісити в рамочці на видному місці. А ще вона крута маркетологиня 🧠📈

Пише про маркетинг (ну звісно) та комунікації. Пише так, ніби зібрала нас пʼятничного вечора поїсти бургерів і пограти в мафію. З розборами, осяяннями, закуліссям процесів та мемчиками. Підпишіться! Підпишіться на Вікин канал. Обіцяю, не пошкодуєте 🌟