«На війні не важливі статус і ранги, тут – лише свої та вороги» – історія ветерана столичної поліції із позивним Ворон, який пройшов передову та повернувся до службиПравоохоронець пройшов фронт у складі піхоти полку поліції особливого призначення «Стрілецький» поліції Києва. Там, на Донеччині, разом із побратимами він заходив на позиції, тримав оборону та виконував бойові завдання під обстрілами. Невдовзі – перше поранення: осколок гранати влучив у руку. Побратим витягнув його просто в польових умовах – звичайним кухонним ножем. Втім, найважче випробування чекало попереду…«Серпень 2025 року. Мій побратим, який перебував на віддаленій позиції, перестав виходити на зв’язок. Ми вирушили його шукати, але нажаль він загинув. Забрали тіло та почали йти назад на свою позицію, коли над нами з’явився ворожий розвідувальний дрон, а слідом почалася атака FPV. Зізнаюсь, було страшно, бо розумів, що це можуть бути останні хвилини» – згадує поліцейський. Безпілотник влучив поруч із захисником, внаслідок чого він отримав множинні осколкові поранення тіла. В той момент думав, що життя скінчилось. Але його врятували бійці ЗСУ, які вийшли з ним на зв’язок по рації та вивели його до своєї позиції. «Вони викрили свою позицію, рятуючи мене. Це більше, ніж просто допомога –це – людяність. Хлопці надали мені першу медичну допомогу, а потім мене евакуювали. Тоді я ще раз зрозумів: на війні ми всі свої, а по той бік – ворог» – говорить Ворон. Захисник проходив довгу та важку реабілітацію та після одужання повернувся до служби. Сьогодні він знову ювенальний поліцейський Деснянського управління поліції. І зараз, приходячи на лекції до учнів, ветеран говорить із ними про відповідальність і про те, як щодня виборюється майбутнє нашої країни.