Просто декілька думок, які не тягнуть на окремий пост, але які є і я з ними живу.Коли ми заходили в МОУ півтора роки тому, ніхто навіть близько не думав, що нам доведеться так чи інакше працювати з чотирма міністрами. Нашій каденції працювати ще до січня, тож скільки їх буде загалом – ніхто не знає. Це призвело до того, що ми стали в якомусь сенсі носіями інституційної памʼяті. Не то щоб ми від цього в захваті – бо по факту таким носієм має бути в першу чергу держсекретар. Але сталось саме так.Кількість ситуацій, в яких особисто я знайомив між собою посадовців Міноборони, стала складатись з двох цифр, здається, цієї зими. Потім я перестав рахувати.Практично жодна ситуація, повʼязана з МО, не є насправді такою, як її висвітлюють на каналах-мільйонниках.В оборонній сфері, зокрема в мілтеку, майже немає янголів. Кількість людей, яким би ви не хотіли тиснути руку, але які прямо залучені в мілтек, виробництво зброї, коплектухи, засобів настільки велика, що я колись наткнувся на людину, чиє прізвище в останній раз чув ще під час Помаранчевої революції, причому в негативному контексті. Якщо описати, що ця людина робить зараз, в соцмережах – пара тисяч лайків гарантована. Якщо додати прізвище і пару фактів біографії – в коментах почнуть тегати НАБУ і СБУ. «Hello human resources?..»За майже рік існування гарячої лінії ГАР МОУ ми лише декілька разів отримували дзвінки про корупцію в ТЦК. Це не означає, що там немає корупції. Це означає, що вона вигідна обом сторонам.