ВІДБИТКИ НАШИХ ЗГАДОКТвори з колекції родини ГриньовихБер Бланк, Юрій Болса, Олексій Борисов, Сергій Васильківський, Сергій Захаров, Юрій Іздрик, Белла Логачова, Олег Мальований, Сергій Мельниченко, Станіслав Остроус, Анастасія Пустоварова, Віктор ХоменкоПроєкт «Відбитки наших згадок» — це спроба поглянути на пам’ять як у простір, де особисте й колективне існують одночасно, нашаровуються, стираються і знову проступають крізь час, ніби старі візерунки на стінах давно покинутого будинку.Це вже шоста виставка, створена у співпраці Полтавського художнього музею ім. Миколи Ярошенка та родини колекціонерів Гриньових. Вона продовжує спільну лінію проєктів, присвячених осмисленню української культури, пам’яті та досвіду через мову мистецтва.«Відбитки наших згадок» — це своєрідний колаж спогадів, емоцій і образів, у якому інтимне переплітається з історичним. Пам’ять у цьому проєкті постає не як чіткий архів фактів, а як крихка і рухлива матерія: уривки дитячих вражень, знайомі орнаменти шпалер, запах старої квартири, голоси рідних, відчуття першого кохання, сімейні фотографії, фрагменти особистих святкувань чи радянських демонстрацій. Частина цих образів належить особистому досвіду, решта — нав’язана колективними сценаріями та ідеологічними конструкціями минулого. Вони виникають і зникають, ніби міражі, залишаючи по собі лише нечіткі контури, відбитки, тіні пережитого.Століттями українська ідентичність формувалася в умовах зовнішнього тиску. Імперська та радянська системи не лише переписували історію, вони проникали у повсякденність, формували мову, побут, символи, моделі пам’яті та уявлення про самих себе. Ці наративи закарбовувалися в родинних історіях, у міському просторі, у ритуалах і навіть у найінтимніших спогадах дитинства. Саме тому пам’ять часто нагадує стару поверхню, крізь яку проступають сліди попередніх шарів — стерті, але не зниклі остаточно.