🙏Час не завжди лікує. Інколи він лише віддаляє день, але не віддаляє біль.Минуло чотири роки відтоді, як у бою за Україну загинув наш земляк — житель села Ксаверівка 🪖Максим Вікторович Кравченко (16.08.1996 – 14.03.2022).Максим був із тих хлопців, про яких не пишуть гучних біографій. Його життя було простим і справжнім. Народився і виріс у Ксаверівці, навчався у місцевій школі, працював на автозаправній станції «SOCAR». Звичайна дорога молодої людини — робота, друзі, мрії про майбутнє.Але коли настав час служби, він обрав не легший шлях. У 2018 році був призваний на строкову службу, а вже за кілька місяців вирішив залишитися в армії за контрактом. Служив на сході України, у зоні АТО/ООС. Там, де дорослішають швидше, ніж планували.Коли ж у лютому 2022 року росія розпочала повномасштабне вторгнення, Максим не стояв осторонь. У перший день великої війни його мобілізували, і він став до лав 72-га окрема механізована бригада імені Чорних Запорожців.14 березня 2022 року стрілець-гарматник Максим Кравченко загинув у бою поблизу Мощуна на Київщині — у ті дні, коли там вирішувалася доля столиці і всієї країни.Йому було лише двадцять п’ять.За ці роки змінилося багато. Але не змінилося головне — пам’ять. У рідній Ксаверівці пам’ятають хлопця, який пішов захищати свою землю. Для матері та сестри він назавжди залишиться сином і братом, для громади — воїном, який віддав життя за Україну.Чотири роки — це лише цифра.Бо імена тих, хто загинув за свободу, не старіють.Світла пам’ять Максиму Кравченку.Вічна шана Герою. 🇺🇦