Ми живемо в легендарну епоху. Я вірю, що скоро все нормалізується з ШІ, і загалом те, що з ним відбувається, мене більше захоплює, ніж лякає.Люди, які ніколи не писали музики, за мить генерують пісню — і це цікаво не тому, що “о, ШІ зробив трек”, а тому, що в них з’являється ідея, яку вони нарешті можуть швидко оформити у звук. Часто я зустрічаю таксистів, які слухають виключно ШІ-згенеровані пісні, і мені здається, це просто ознака того, що їм не обов’язково потрібна глибока або радикально новаторська музика — їм потрібне щось звичне, зрозуміле, комфортне. І в цьому теж немає трагедії: це інша потреба, інший режим слухання.Але найцікавіше для мене — як ШІ пришвидшує творення у митців довкола. Референс тепер можна сформулювати не “поясненням словами”, а одразу через саму ідею: накидати форму, настрій, фактуру, і вже від цього відштовхуватися. Це знімає бар’єр між задумом і реалізацією - і дає більше шансів, що задум взагалі доживе до фіналу.Мені подобається, що багато процесів ніби централізуються навколо потреби й задуму: “що я хочу сказати” стає важливішим за “чи вмію я технічно це зробити прямо зараз”. І так, ризиків теж вистачає — але попри все я відчуваю не паніку, а захват. Бо в цій новій реальності ідея отримує додаткові руки, а люди — новий темп. І здається, ми тільки починаємо розуміти, що це насправді означає.