Феномен вивченої безпорадності у дітей.😔 «Все одно у мене нічого не вийде, не починатиму» — фраза, яка щільно засіла в голові не тільки у дітей, а й у дорослих. Це так званий феномен вивченої безпорадності, який здобувається в дитинстві. Саме через нього нам складно пробувати нове, йти на ризики та виходити із зони комфорту.☝️ Перші три роки життя дитина активно досліджує навколишній світ. Найгірше, що можна зробити для неї в цей час — посадити в манеж, не давати відкривати шафи і викидати вміст звідти. 💭 А ще намагатися передбачити її думки та зробити за дитину те, що вона хотіла і могла зробити самостійно.🎯 Все починається з банального бажання передати іграшку, до якої дитині самій далеко повзти. Але саме з цього бажання і докладених зусиль на шляху до мети і складається мотивація у майбутньому.🔪 Дитина хоче допомагати готувати на кухні та просить ніж. У віці трьох років малюк може оперувати пластиковим, дерев'яним або столовим ножем під наглядом дорослих. Відмовляючи йому, ви ніби підтверджуєте, що він не впорається із завданням сам.💁‍♀ Іноді за підвищеною батьківською турботою ховається гіперопіка, а також бажання підтвердити свою значущість та цінність. ✅ Чим більше самостійності у діях та думках батьки дають своїм дітям, тим складніше зіткнутися з феноменом вивченої безпорадності у майбутньому.😊 Виховання та розвиток дітей