Володимир Федорук:«Уже рік як ми переїхали з Дніпропетровщини. Починати на новому місці життя і служіння з нуля справді дуже важко. Втративши будинок і нову церкву, яку ми стільки років збирали «по крупинці»… Щоразу коли згадуємо Межову, навертаються сльози. Війна зруйнувала життя багатьом. Але Господь зберіг нас і привів на нове місце — значить благословить і тут. Цей рік був справді дуже важким. Переїзд, вагітність, будівельні роботи... Діти за цей рік змінили 3 школи. Моральне і фізичне виснаження далися взнаки. Але, незважаючи ні на що, намагаємося робити все, що зараз в наших силах. Маючи самі нестачу, знаходимо можливість допомогти й іншим — одягом, продуктами, зокрема, хлібом власного виробництва, транспортом (відвезти до лікарні чи до аптеки). За 22 роки служіння в Межовій, ми зрозуміли, що найкращий підхід — жити серед людей. Вони бачать твоє життя. А ти зі свого боку — краще бачиш їхні потреби. Просимо згадувати нас в молитві, щоб Господь благословив людей у с. Воротнів бажанням шукати Бога»