#ГлуздоФактдняНа початку 1942 року загроза арешту нависла над поетесою Оленою Телігою. Напередодні схопили редакцію газети «Українське Слово», закрили тижневик «Літаври», розстріляли багатьох лідерів ОУН. Теліга знала, що в приміщенні Спілки письменників на неї вже чатують нацисти, але все одно пішла туди. Совість, гідність, відданість цінностям не дозволили їй покинути Київ.За дружиною до Спілки вирушив і чоловік Михайло. На місці гестапівці схопили всіх, хто належав до Спілки, іншим дозволили піти. Михайло, який не був письменником, відмовився йти і залишився з дружиною до останньої хвилини життя. Як казали потім: «вона померла за ідею, а він – за неї».Точна дата смерті подружжя залишається невідомою. Нею вважається 21 лютого 1942 року – день розстрілу українських націоналістів у Бабиному Яру. Начебто один із гестапівців після страти сказав, що ця гарна жінка трималася героїчніше, ніж деякі чоловіки. Хоча вона до останнього залишалася жінкою – ліричною героїнею зі своїх віршів.За життя Олени не встигла вийти жодна її збірка, більша частина творів втрачена, відомі лише кілька десятків віршів Теліги. Цікаво, що першим оприлюдненим публіцистичним твором був її феміністичний реферат «Якими нас прагнете?» про українську жінку в боротьбі за націю. Тобто про неї саму…Прокачуйте мозок – грайте #ГлуздоГерць