Біль... впереміш з надією і сподіванням, на жаль, став лише болем пекучої втрати...Після півторарічної невідомості "на щиті" повертається в рідне селоГЕРОЙ, Наш Захисник БАРИКІН Геннадій Петрович. Народився воїн в с. Бузова Пасківка Полтавського району Полтавської області 02.08.1972 р. в родині колгоспників, що виховала чотирьох дітей. Допитливий і кмітливий хлопчина змалечку цікавився технічними приладами, захоплювався моделюванням, навчався в Минівській неповній середній загальноосвітній школі. Свій освітній шлях продовжив, здобуваючи фах водія-тракториста в с. Ковалівка Полтавського району. Військову службу проходив в Миргороді, як водій. Після повернення в рідне село працював трактористом в сусідній Кашубівці. В 1992 р. створив родину з Іриною Німчин. У 2002 р. сім′я переїхала в м. Глобине, де Геннадій працював кранівником на місцевій металобазі. Згодом разом з дружиною вирішує значно розширити домашнє господарство: утримувати ВРХ, птицю та іншу живність. З цією метою в 2011 р. вони переїжджають в с. Пироги. З початком повномасштабного вторгнення рф чоловік твердо вирішує йти на захист України, 24 березня 2022р. сержант Барикін Геннадій Петрович був мобілізований в протитанкові ракетні війська в/ч А4030 другого взводу протитанкових ракетних комплексів першої роти протитанкових комплексів батальйону протитанкових комплексів. Бойові шляхи Героя пройшли Житомирщиною, Бахмутом, Роботиним, Вугледаром, Вовчанськом, Трудовим. Він з честю й гідністю, як сміливий Воїн, як надійний захисник, в якому кипіла козацька кров, йшов фронтовими дорогами. За відвагу і військову доблесть був нагороджений медаллю: «За хоробрість в бою» (18.11.2023), почесним нагрудним знаком головнокомандувача ЗСУ: «Золотий хрест» (16.11.2023). Останній бій Геннадій Петрович, виконуючи завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, відсічі та стримування збройної агресії проти України, прийняв в районі населеного пункту Трудове Донецької області 24.11.2024 р. Дружина отримала сповіщення, що наш Захисник зник безвісти. Тривога, невизначеність, біль і страждання заполонили вразливе серце, але жевріла надія… Та, на жаль, через півтора року його тіло ідентифікували експертизою ДНК і Герой повертається «на щиті» в рідне село. Воістину Воїн, Герой, Наш Захисник, що мужньо і сміливо захищав найрідніше, найцінніше – Свободу, вольовий і самодостатній впевнено та стійко боровся за Незалежність України. Низький уклін Бійцю, схиляємо голови в скорботі і вдячності. Наші найщиріші співчуття родині. Світла пам′ять ГЕРОЮ, Честь і Слава!-