Ділянка Донбасу навколо Слов’янська, Краматорська, Дружківки, Костянтинівки, Лиману й Торецька.

Білим — це ще відносно глибокий тил: Слов’янськ, Краматорськ і Дружківка сидять у ньому. Світло-блакитне північніше — район Лимана, окремий сектор. Рожеве справа й знизу — територія, яку трмають орки. Торецьк уже в їхній зоні.

Жовтим — смуга зіткнення. Вона рвана, іде з півночі на південь уздовж східного краю білого: від району південніше Лимана, повз східний фланг Краматорська, і впирається в Костянтинівку. Костянтинівка стоїть на самому краю — біле ще тримається, але жовте вже облягає її з півдня й сходу.

Товста червона лінія — грубий контур їхнього контролю: вона відсікає рожеве від жовтого й білого, іде майже вертикально зі сходу і потім загнається південніше Костянтинівки на захід. Пунктир — межі секторів, це не «мирний кордон».

Суть одна: орки тиснуть із правого флангу на всю агломерацію. Фронт не рівний, а зубчатоподібний — жовті клини вгризаються в біле, особливо на підступах до Костянтинівки. Слов’янськ і Краматорськ поки глибше в тилу, але якщо Костянтинівка й східний фланг посиплються, вся ця пляма стає вужчою. Це не «стабілізація», це повільне відкусування українського Донбасу. Дипломатія тут працює тільки з позиції сили — інакше Москва домальовуватиме рожеве далі на захід.