Останнім часом нерідко чую заклики не допустити проведення всенародного референдуму щодо мирної угоди. Взагалі зняти це питання з порядку денного. Тобто, фактично, позбавити українських громадян їх базового громадянського права висловитись щодо доленосних рішень в житті української республіки. Зрозуміло, що питання мирної угоди є саме таким.Дуже дивно, що такі заклики звучать саме від тих, хто декларує свою прихильність демократичним нормам і європейським принципам. Згідно з якими, забезпечення саме громадянських прав має примат, визначальну силу, над іншими юридичними нормами. Більше того, вони застерігають Президента України, який є гарантом конституційних прав громадян, навіть не думати про можливість апелювати до думки суспільства. Мабуть, вбачаючи тільки за собою право говорити від імені українського народу.Думаю, що абсолютна більшість громадян розуміє, що за цими закликами, апеляціями до правових норм, вимогами відмовитись від референдуму, стоїть банальне небажання окремих «експертів» чути думки українців про мир. Так само можна закликати відмовитись від виборів, коли тобі просто не подобається потенційний переможець. Це і є ті самі «яструби», що воліють бачити цю війну безкінечною.Я вірю у здатність нашої переговорної команди забезпечити максимально вигідні умови для мирної угоди. Особисто готовий підтримати результати домовленостей своїм голосуванням у парламенті. Але я повністю підтримую позицію Президента України щодо необхідності проведення всеукраїнського референдуму з питань війни чи миру. В демократичній республіці такі питання може і має право вирішувати народ.