Бачу, що у професійних середовищах пішла реакція на мої зусилля зробити українську систему більш соціально справедливою. Це прогнозовано. Зокрема, на публікацію про найвищі спецпенсії відреагували представники української феміди, які назвали це «інформаційною кампанією». Вочевидь, «понаднормоване» навантаження не завадило представникам судової влади мужньо захистити свій «корпоративний інтерес». Нагадати мені і всім, хто сьогодні також «понад норму» захищає державу, розгрібає завали, навчає, виготовляє снаряди, оперує і лікує, те що судді солідарні із народом – це дуже важливо. Як і те, що за чесну працю судді необхідна пенсія у 390 тис.грн., а за чесну працю вчителя достатньо 6,5. Давайте все ж не про чесність. Я ніколи не був прихильником шельмування всієї професії на підставі злочинів кількох покидьків, що трапляються будь-де. Знаю багато чесних суддів, що дійсно живуть на зарплату, яка точно має бути гідною. Але чесно має виконуватися будь-яка праця.Шановна суддівська громадо, я багатьох знаю із вас особисто. Будучи юристом за фахом і покликанням, поважаю незалежність суддівської гілки влади. Розумію, важкий тягар забезпечення справедливості та верховенство права, який покладено на цю вертикаль. Але не розумію вас в цьому питанні.Ніхто сьогодні не може прикладатись «богинею із зав’язаними очима», та ігнорувати реальний стан речей. Градація пенсій – це нормально. Але не прірва між мінімальною та максимальною у 165 разів - це кричуща несправедливість, що сама по собі підриває засади справедливості в суспільстві.Яку ви, особливо ви, маєте захищати понад усе. Понад корпоративну солідарність, яка ніколи не має переходити у кланову кругову поруку. Подумайте над цим.