Про формат навчання у жовтні

Учора, 21 вересня, ректорат КНЛУ розглянув питання про формат організації освітнього процесу в жовтні.

Ми взяли до уваги, зокрема, звернення студентів і батьків щодо необхідності повернення до навчання в аудиторіях. Таких звернень було небагато – близько десятка, але для нас важливо почути кожну позицію.

Після обговорення ректорат вирішив запропонувати Вченій раді КНЛУ на засіданні 28 вересня продовжити навчання в онлайн-форматі до покращення безпекової ситуації. Остаточне рішення, звичайно, ухвалюватиме Вчена рада.

Хочу трохи пояснити логіку цієї пропозиції.

Передусім наголошу: аудиторний формат ми розглядаємо як основний і найбільш повноцінний формат університетського навчання.

І справа навіть не лише в якості засвоєння знань. Викладання гуманітарних дисциплін та іноземних мов цілком ефективно може бути організоване онлайн. У КНЛУ добре працює система корпоративної взаємодії на базі Microsoft 365, зокрема Microsoft Teams, яка дозволяє проводити заняття, забезпечувати комунікацію, контроль та оцінювання.

Те, чого справді бракує онлайн, – це безпосереднього людського спілкування, живої взаємодії викладача і студентів, позааудиторного життя, студентських заходів і, зрештою, нормальної соціалізації. Саме тому ми хочемо повернутися в аудиторії.

Але аудиторне навчання має бути навчанням, а не постійним переміщенням між аудиторією та укриттям.

Наведу власний приклад. Цього семестру я викладаю турецьку мову студентам освітньої програми «Міжнародний туризм». За перші два з половиною тижні за розкладом ми провели вісім пар онлайн. Якби навчання відбувалося в аудиторіях, через повітряні тривоги чотири з цих восьми пар не відбулися б узагалі, а ще дві – відбулися б лише частково.

Лише за п’ять робочих днів минулого тижня – з 14 до 18 вересня – у Києві було оголошено 36 повітряних тривог загальною тривалістю понад 18 годин. Учора тривоги тривали сумарно понад 4 години, а сьогодні лише за завершеними інтервалами – вже понад 5 годин.

Тобто питання вже не тільки в безпеці. Це також питання освітніх втрат, системності навчання і виконання освітніх програм.

Є й інші обставини, які ми не можемо ігнорувати.

Близько 40% наших студентів мешкають за межами Києва. Для переходу до аудиторного навчання значній частині з них доведеться повернутися до столиці й поселитися в гуртожитках. Частина цих студентів зараз живе в місцях із кращою безпековою ситуацією. Чи виправдано за нинішніх умов повертати їх до Києва і тим самим додатково наражати на небезпеку?

Чимало наших студентів і викладачів живуть у Київській області. Ми регулярно маємо ситуацію, коли в Києві повітряної тривоги вже немає або її взагалі не оголошено, а в області вона триває. Як у такому разі студенти чи викладачі мають безпечно і вчасно дістатися на заняття?

Окрема проблема – студенти й викладачі, які живуть на лівому березі Києва. Під час повітряної тривоги транспортне сполучення між берегами суттєво ускладнюється, зокрема через обмеження роботи метро. Це означає запізнення, пропущені заняття, тривале перебування у дорозі – і знову додаткові ризики.

Тому сьогодні для мене вибір між аудиторним і онлайн-навчанням – це не вибір між «кращим» і «гіршим» форматом. За нинішніх обставин це пошук балансу між безпекою, якістю освіти та необхідністю уникати освітніх втрат.

Ми хочемо повернути студентів до аудиторій. Хочемо повернути живе університетське середовище, спілкування, студентські заходи і звичайне університетське життя. І ми обов'язково все це повернемо.

Але таке повернення має відбутися тоді, коли ми зможемо справді навчатися в аудиторіях, а не проводити значну частину навчального дня в укриттях.

Саме з цих міркувань ректорат і пропонуватиме Вченій раді продовжити онлайн-навчання до покращення безпекової ситуації. Щойно ситуація дозволить організувати повноцінне й достатньо безпечне аудиторне навчання, ми маємо бути готові повернутися до нього.