🔍 Поганий антикризовий кейс: заява видавництва КСД про знищення накладу Софі Ларк📚 Контекст: видавництво анонсувало вихід книги авторки, яка відкрито підтримує росію. Це викликало хвилю публічного обурення, на яку видавництво відреагувало наступною заявою:«Після відсутності відповіді від авторки ми прийняли рішення про знищення накладу…»💥 Проблема №1: немає ясної публічної позиції щодо причин

Фрази на кшталт «відсутність відповіді», «ми вивчили ситуацію» — розмиті й беззмістовні.

📌 Не сказано прямо, що авторка підтримує державу-агресора.

📌 Не названо її дії чи висловлювання, які неприйнятні.

📌 Не сформульовано, чому саме це неприйнятно для видавництва.➡️ Виглядає так, ніби рішення було не з принципу, а через публічний тиск.🎯 Що мало б прозвучати:

«Після виявлення публічної підтримки російської агресії з боку авторки, ми не можемо дозволити собі продовжувати співпрацю. Це суперечить нашим етичним принципам, позиції компанії та цінностям українського суспільства в умовах війни». Це — позиція, а не «вибачення».😶 Проблема №2: уникнення прямої відповідальності

«Ми визнаємо помилку з укладанням договору… Нам знадобився час…»📌 Хто саме ухвалював рішення? Як проводиться перевірка авторів?

📌 Чому ніхто не побачив одразу, з ким підписують договір?➡️ Виглядає як спроба розмити вину і уникнути відповідальності, замість прояснення системної помилки й способу її усунення.⚠️ Проблема №3: занадто «правильно», але без живої суб’єктності

«Для нас важливо залишатися відповідальними…»📌 Це мова корпоративної заяви, а не публічна позиція компанії, що живе в реальному контексті війни.➡️ Такі фрази не будують довіру. Вони виглядають як «копі-паст із шаблону», а не як щирий голос інституції.✅ Як можна було краще 1. Назвати речі своїми іменами.

Прямо: авторка підтримує державу-агресора → ми не можемо з нею працювати → розриваємо контракт. 2. Показати не страх, а дію.

Що зробили? Що змінимо? Як працює нова система перевірки? 3. Не просити розуміння — пропонувати зміст.

Не «дякуємо за підтримку», а «відкриті до діалогу і ваших запитань». 4. Перевести кризу в капітал довіри.

Наприклад, виділити частину прибутку на підтримку українських авторів. Або провести відкритий ефір з поясненням редакційної політики.

🙋‍♀️ А тепер — авторський фрейм від мене.

Щоб криза не знищила довіру, а перетворилась на репутаційний капітал — у заяві мають бути три речі:3Р кризової заяви: 1. Реальність (що сталося — прямо і точно) ➤ Назвіть факт. Назвіть вчинок. Не ховайтесь за «обставини».«Авторка підтримує російську агресію — це неприпустимо для нас як для українського видавництва».2. Рішення (що зробили — суб’єктно і відповідально) ➤ Покажіть, що це не реакція на хейт, а позиція, яку ухвалили самі.«Ми розриваємо контракт. Ми змінюємо редакційну політику. Ми публікуємо правила, якими віднині керуємось». 3. Ресурс (що тепер — для спільноти, культури, читача) ➤ Перетворіть помилку на капітал довіри. Покажіть, що з цього народиться.«Ми переінвестуємо еквівалент бюджету друку накладу у промоцію українських авторів. Починаємо відкритий відбір нових голосів, кого варто підтримати вже зараз». Якось так)