Привіт, любі!Прочитала зранку новину, що Inditex Group (Zara і тд) остаточно залишає Дніпро, і розірвали контракти з Мост Сіті та Караваном, і так сумно мені стало, стільки ностальгії нахлинуло…Думаю, не багато з вас знають, шо Bershka була моїм пʼятим місцем роботи)!Три сталися як підробітки ще під час універу. Першим був мерчандайзинг та проведення акцій від горілки Мірна у Варусі)) Мої продажі були кращими в місті, до речі 😁👌Другим - рекламна агенція у 2008, я ще навчалася в універі. Там мене кинули на десь трьохмісячну зарплату, дорослий дядька - студентку. Отак от просто. Мам, як було його прізвище?? Я вже й забула)) Ти точно памʼятаєш!Третім - магазин меблів мами мого кращого друга. Я займалася продажами меблів з ротангу, їздила в Крим в командировки)Четвертим (і першим після універу) - Щедро. Ті самі майонези, кетчупи та соуси. Це було перше дійсно серйозне місце роботи, структура, корпорація та перше торкання до HR. Не як людини, а як професії 😁Згадалось, як HRD Щедро йшла у відпустку, і сказала нам: дівчата, просто збережіть на час моєї відсутності все як є, давайте без змін, добре? І тут вона повертається, і перше, що бачить, - мою заяву на звільнення)))) І така: блін, ну я ж просила 😁😁 Люда, не знаю, чи ти тут є, але класно, шо саме ти була моїм першим «серйозним» керівником. Але в Щедро мене влаштував тато, адже це був кризис, 2009 р., і вакансій не було геть. Тому так) Це єдиний раз в житті, коли мені допомогли влаштуватись.І я там була наче якась кришталева ваза з відомим прізвищем - мені не давали нормальної кількості роботи, наче боялися перенавантажити, було скучно капець)) А от пʼятим місцем роботи була Bershka. Вони тільки заходили на ринок Дніпра, це був, гадаю, 2010 рік. І я просто шалено мріяла працювати в Inditex!! Як зараз памʼятаю - співбесіди проводились чомусь в готелі Україна на Яворницького)) Перша співбесіда пройшла провально - мені відмовили) Адже я була людинка з норм такою самооцінкою, і претендувала одразу на директорку магазину 😁👌А от другий раз я подала резюме вже на менеджера жіночого відділу (фактично - на одного з двох замів), і пройшла успішно. Памʼятаю, що моя зарплата в Щедро була 2400 грн (і мені було дико скучно там працювати, памʼятаєте?))), а в Бершці давали 5600. І я була В ШОЦІ від такого стрибка!!!!!!! Там мені було класно - енергійно, насичено, багато спілкування, двіжу, жодної секунди сидячи, звіти та листування з головним офісом англійською - мені було в кайф! Але, на жаль, там я зустріла гіршого з усіх своїх керівників, яка буквально робила моє перебування на посаді неможливим - підставляла, брехала, зіштовхувала лбами з колегами… Я взагалі не розуміла - за шо це мені, не мала жодного досвіду не те що керування конфліктами, а я не мала гадки - як в них поводитися та виживати. Вона брехала в очі київським та іспанським колегам про мене, і в мене був тотальний шок та стрес, тому я просто звільнилась, адже точно зрозуміла - питання часу, коли вона повісить на мене якийсь грошовий борг.Ох, Олена, Олена… Я дуже довго не могла їй пробачити в душі. Її потім, до речі, звільнили зі скандалом за велику грошову нестачу. А через років так 8 вона звернулася до мене з проханням допомогти у працевлаштуванні) Коли я вже була доволі непоганим хедхантером та рекрутером. І знаєте що? Я їй допомогла.…Отакий в мене ранок завдяки новині про Індітекс - повний ностальгічних спогадів 💔