Вставлю свою не експертну думку. «Противник і так знає, тому можна постити» — це так не працює.Якщо ви розумієте, як працює взаємодія між підрозділами, то знаєте: вона зазвичай не працює. Маккрістал у своїй книзі «Команда команд» навів чудовий приклад: одна спецслужба США знала, де перебуває відомий терорист, а інший підрозділ мав змогу його знищити. Але через відсутність обміну інформацією, той підрозділ, що міг провести ліквідацію, не мав жодного уявлення про його місцезнаходження.І так відбувається всюди. У противника є фсб, гру, вс рф, ссо та інші підрозділи нижчого рівня. Не всі з них мають аналітичні відділи, ОСІНТ-команди тощо. Але більшість має свою агентурну мережу — більшу чи меншу. (До речі, в Україні теж є таке — навіть на рівні деяких бригад.)Тобто, по суті, ти сам робиш роботу за ворога: «Привіт, тримай список». Зі свого боку, якийсь інший підрозділ противника, що займається іншим напрямком бачить, що саме в цьому районі в нього є «законсервований агент», здатний, наприклад, замінувати об’єкт. І тут же — ось тобі вся необхідна інформація.Кожен військовий це розуміє, тому мені навіть складно описувати настільки логічну очевидну інформацію. Але коли подібні ситуації трапляються не вперше — це вже привід для реакції з боку відповідальних органів.