Стівен Кінг почав розсилати оповідання по журналах ще підлітком. Відмови приходили стосами. Він забив у стіну цвях і нанизував їх на нього. До чотирнадцяти років цвях уже не витримував ваги — Кінг замінив його на більший і писав далі.
Весна 1966-го, випускний клас. Чергова відмова, стандартний бланк із машинним підписом редактора. Але внизу хтось дописав від руки: непогано, але ПУХКО. Треба скоротити. Формула: другий варіант = перший мінус десять відсотків. Щасти.
Кінг переписав формулу на шматок картонки від сорочки й приклеїв до стіни біля друкарської машинки. До того його другі чернетки виходили довшими за перші — він дописував, а не різав. Тепер правило стало конкретним числом, яке треба зрізати, а не настроєм.
Купи продажів після цього не сталося (поки!). Сталося інше: на бланках відмов різко побільшало дописаних від руки нотаток. Редактори почали говорити з ним особисто. А висновок, до якого він дійшов, згодом сформулював просто: будь-яке оповідання й будь-який роман до певної міри стискаються. Ім'я того редактора Кінг так і не дізнався.
Стівен Кінг — один з авторів ґайду «Сторітелери». Там є його методи розповідати історії.

Забрати ґайд: https://storytellers.simonchuk42.chatgpt.site/