Після серії успішних фільмів на початку кар’єри режисер Пол Томас Андерсон став надто гостро усвідомлювати очікування — необхідність щоразу перевершувати власні попередні роботи.Це призвело до періоду, коли він писав сценарії, які з кожним разом дедалі більше ненавидів.«Мені стало по-справжньому погано від того, як я пишу, — сказав він. — Це було жахливе відчуття». Одного дня, почуваючись особливо пригніченим, Андерсон пішов прогулятися Лондоном і випадково зайшов до букіністичної крамниці. Там його погляд зупинився на одній книжці.«Її було важко не помітити, — згадував він. — На обкладинці величезними червоними літерами зі знаком оклику було написано “Oil!”. А ще там була красива картина Каліфорнії — місця, звідки я родом». Андерсон купив роман Oil! Аптона Сінклера і невдовзі захопився історією безжального нафтового магната та його нав’язливого прагнення до багатства на початку ХХ століття.«І, чесно кажучи, якось одного дня — просто від нудьги, — я почав брати шматки з цієї книжки й переписувати їх як свої, у формі сценарію. Я не думав, що адаптую роман. Але слова просто почали «липнути». Вони виглядали дуже добре. Дуже-дуже добре. І це було неймовірно надихаюче». Не до кінця усвідомлюючи, що пише сценарій, Андерсон створив те, що сьогодні багато хто вважає його шедевром — There Will Be Blood («Нафта»).Насправді значуща, творча робота часто народжується з того, що не виглядає продуктивно: • прогулянки, як тут у випадку Стіва Джобса • просто сидіти та нічого не робити • читання книжок, які, здається, не мають жодного стосунку до твоєї справи • робота, яка не дає миттєвого видимого результатуКоли Пол Томас Андерсон гуляв Лондоном, заходив у книжкові крамниці й читав Oil!, він зовсім не виглядав людиною, зайнятою роботою над новим фільмом. Але він його створив. 🤝Придбати мінікурс «Прокачай свій сторітелінг» 🎬Підпишись на game of stories