В Україні існує затверджений Перелік національних меншин (спільнот), які мають право бути окремо представлені в Раді громадських об'єднань національних меншин (спільнот), де, серед інших, вказуються євреї, горські євреї, грузинські євреї, середньоазійські євреї. І хоча це все субетноси одного народу, нічого не завадило їх всіх позиціонувати як окремі меншини (спільноти). До речі, вказані субетноси євреїв в Україні вкрай малочисельні. Але це правильно. Тому що існують етнічні, історичні, культурні, мовні особливості субетносів євреїв, які складно ігнорувати. Їхні потреби можуть не збігатися. Зовсім протилежна ситуація склалась стосовно греків. В Україні існують надазовські греки (уруми і румеї), яких також називають маріупольськими греками. Є купа наукових, краєзнавчих досліджень, де підкреслюється етнічна, історична, культурна, мовна особливість і унікальність урумів і румеїв. Ще й при цьому виникли уруми і румеї як такі саме на території України. І мають особливі потреби у захисті власної культури. В Україні проживає достатньо численна громада понтійських греків, які безперечно мають унікальність. І проживають громади грецьких іммігрантів (греки архипелазькі), які, звичайно, прагнуть зберігати власні культурні особливості. Проте це було проігноровано при складанні Переліку. Подвійні стандарти?