Загалом, історія про перехід у багатьох випадках давньогрецького звукосполучення "хі" в румейській у "ши"/"шу" іноді приводить до несподіванок. До прикладу.В ялтинському діалекті румейської щура називають словом "шу‌рка". І, перш ніж перейти до хі→шу, слід знати, що румеї настільки полюбляють зменшувальні форми слів, що деякі повні форми слів взагалі перестали вживати. Така доля, очевидно, спіткала і слово "шу‌рка", яке не вживається інакше, як зі зменшувальним суфіксом "-ка". Якщо позбутися суфікса, то лишається корінь "шур", який, на перший погляд, і є українським словом "щур". Та це лише на перший погляд. Тому що відсутня потреба в переході шч→ш. Натомість логічним видається звернення до давньогрецького слова χοίρος (хірос) – свиня. Тож, виходить, щурів ялтинські й урзуфські румеї називають буквлаьно свинками. До речі, українці мають для щура і назву пацюк. Тож, можливо, традиція називати щурів свинками не така вже і дивина.Нез'ясованим тут залишається питання, чи пов'язані між собою слова "шур(ка)" та "кшул". Першим словом, повторюсь, називають щура в ялтинському діалекті румейської. Другим же словом називають щура в судацьких діалектах – сартанському і малоянисольському.