💫

Влітку в соцмережах розлетілася чарівна історія Попелюшки - гравець який грав в аматорських турнірах, на невизнаних територіях та в четвертій лізі країни, а паралельно займався якось цивільною роботою - підписав професійний контракт з клубом елітного дивізіону, донедавна учасником єврокубків. Магія, правда?

💔

Станом на жовтень його команда займає останнє місце у цьому дивізіоні, поступаючись навіть клубам, де взагалі забули, що таке зарплата. Як ви зрозуміли, мова йде про «Кривбас», а зазначений футболіст - Джиммі Мпанзу, темношкірий португалець на ніжках-сірниках.

⚽️

Дива не трапилось, важко ставити виробництво див на потік. У «Кривбаса» довгий час була ледь не найкраща бізнес-модель та селекція ліги, особливо за співвідношення ціни/якість, але навіть вона потребувала вливань. І навіть вона була не перфектна, бо завжди на кожного Дібанго чи Мендозу були свої Майя чи Флорес. Але це нормально, бо жоден клуб в світі не може працювати з 100% ефективності, завжди є промахи з точки зору фінансів чи спортивної складової.

📶

Однак вже занадто радикально змінився курс червоно-чорного корабля. Костянтин Караманіц і не приховував, що його бізнес-структури зазнали величезних збитків внаслідок рашистських атак, що футбол у таких умовах не може бути пріоритетом. При цьому завжди здавалося, що є певний запас міцності і завжди за рахунок продаж клуб зможе піти на нове коло без піт-стопу. Це враження будо оманливим, адже вже гроші з минулорічних вдалих продаж йшли на погашення боргів, якщо запас і був, то лише для підтримки штанів, що називається. Тому продавали вже будь-кого, хто хоч мав якусь ціну - умовного Юрчеца. А от на заміну приходили вже геть екзотичні персонажі: вищезгаданий Мпанзу, Машадо із третьої ліги Португалії, Сатчвелл із другого дивізіону Словенії, Качвелл із другої команди «Ванкувера», яка грає в чемпіонаті Канади, дуже посередньому навіть по міркам сучасної УПЛ. Звісно, цим гравцям фізично дуже складно замінити яскравих лідерів, адже окрім легіонерів пішли всі системоутворюючі українці, останнім з яких був Задерака. Залишились діти, в кращому випадку юнаки, на фоні котрих Вілівальд виглядає дядьком. Залишились екзотичні легіонери, частина з яких не хоче грати безкоштовно в воюючій Україні, а частина просто не має достатньої кваліфікації. Залишився Ван Леувен, який візуально втомився і десь втомив оточуючих, бо колючий і вимогливий. Після поразки від ЛНЗ голландець прямим текстом розносив своїх гравців і звинувачував їх у «зірковості», хоча вряд чи в такій ситуації апріорі можлива зіркова хвороба.

⬆️

Насправді, навіть за таких обставин команда може виплисти. Криворіжці зіграли найменше матчів і здатні десь ще добрати залікових балів. У них є своє фан-база, є молодь, яка активно набуває досвіду, вже більш розкручена типу Каменського та Шевченка, чи геть юні Мулик, Боднар, Сичов. Є цікаві іноземці зразка Ліна, Герберта, Ріваса. В кінці кінців, досі є система скаутингу та нетворкінгу, яка дозволяє шукати і потім реалізовувати гравців. Однак є і тотальний дефіцит грошей, і повна відсутність досвіду, і вигорання Патріка, від якого навіть пішов улюблений асистент ізраїльтянин Давід Орі.

🆘

Тому спостерігаємо, що воно буде далі. Хочеться вірити у краще, бо гіршого і так нам вистачає навколо. Шкода, що клуб із Кривого Рогу за кілька років прийшов від третього до останнього місця, але добре, що ще далеко не все втрачено, що є ще більш очевидні проблемні команди, що клуб живе під гнітом та ударами долі. Але якщо ситуація не виправиться, борги не будуть погашені, затримки набудуть ефекту лавини, то якраз може бути і гірше, і набагато гірше.