Футбол з вертольоту | Після вчорашнього матчу з «Вересом» Євген Геллер був як завжди енергій...

Після вчорашнього матчу з «Вересом» Євген Геллер був як завжди енергійний та усміхнений, дуже тепло обійняв свого колегу Івана Надєїна, балагурив з братами Суркісами та наче випромінював позитив. Та чи дійсно завжди оптимістичний образ президента «Зорі» відображав його внутрішній світ та його думки? Бо не дивлячись на перемогу над «відпускним» «Вересом» гра від луганчан знову була неоднозначною. Весь сезон ця «Зоря» переживає і підйоми, і взлети, і то грає, то не грає. Якщо чесно, важко однозначно оцінити нинішній рік для команди Скрипника. Бо наче є футболісти, є склад, є періодичні яскраві плями, але в кінці маємо 9 місце. І це точно не те, що гріє душу Євгену Борисовичу.Дуже багато питань протягом останніх місяців виникло до Віктора Скрипника. Ще в кінці минулого року був промінь надії, що команда хоча би навʼяже боротьбу групі лідерів, але ні, без шансів. Хрестоматійною для «Зорі» останнього періоду була гра проти «Кудрівки», де якась дурнувата втрата концентрації та ляпи оборони подарували нічию супернику у виграшному матчі. І так всю весну - купа нерівних ігор, де лише гра з «Полтавою» виділяється, але то таке. І команда, яка мала би, як мінімум, не поступатися «Кривбасу», «Колосу» та піджимати лідерів, йде міцним, як то кажуть, середнячком. І це при стабільному фінансуванні, наші джерела стверджують, що оплата праці та інші моменти сплачуються зараз фактично день в день. І це немалі по міркам нашого футболу гроші. Велике питання виникає інтеграція футболістів у команду, тут є безліч питань, особливо по зимових новачках. Верлей, зірка зимових зборів, десь зник, кажуть, він розмовляє лише іспанською і в клубі не знайшлося того, хто міг би допомогти йому з комунікацією та адаптацією. Домагой Єлавіч мав цікавий профіль для нашого футболу, однак отримує якийсь дрібʼязок ігрового часу. Юний Задорожний прийшов, мабуть, як традиційна послуга «Динамо», по Салліу Ба теж неоднозначне враження. Так навіть більше, тренер умудрився зіпсувати враження та профайл Петара Мічіна - як на нашу думку, одного із на більш цікавих центрхавів українського чемпіонату. І замість продажу Мічін піде влітку безкоштовно, як і Роман Вантух, який вже однією ногою в «Карпатах». Щось подібне відбувається і з Башичем. Віктор Скрипник при цьому живе в своїй бульбашці. Приватний водій, елітне житло, орендоване клубом, офіційний контракт з величезними штрафними санкціями в разі розірвання. Він не Костишин, не Максимов, що створюють атмосферу, не харизматик Вернидуб, не тактичний гік, не професор. Просто виглядає людиною, яка має старий багаж і виїжджає на ньому - що вже було очевидно ще на попередніх етапах його праці, особливо в «Металісті 1925». Людиною, яка має старий багаж, хороший преміум контракт і не має іскри. Дещо меланхолійний погляд, саркастичне лице - і все, пустота. І природній оптимізм Євгена Геллера не відображає те певне занепокоєння, яке, можливо, є на душі президента - бо контракт і не розірвеш, і команда не дає результат, та й традиційних трансферів на вихід поки не видно. Тому поки що якийсь глухий кут.