Telegram statistics channel - @futbolni_istorii

Ліонель Мессі вночі знищив Болівію - 3+2, перемога Аргентини 6:0.Для Лео це 58-й хет-трик у 1099 матчах. Більше, авжеж, у Кріштіану, який набігав 1238 матчів, де оформив 66 хет-триків.А от далі, якщо брати ХХІ століття, то йде... мальдівець Алі Афшак - 35 хет-триків в 617 матчах.Афшаку вже 39, і його ще можуть наздогнати Левандовський, у якого 32 хет-трики в 938 матчах, і Суарес із 30 в 944.Прямо за ними розташувались легенда Аль-Джазіри з ОАЕ Алі Мабхут - 27 в 464, та супербомбардир з Естонії В'ячеслав Заховайко - 26 в 409.У Ерлінга Голанда та Гаррі Кейна по 24 хет-трики, але один зіграв 328 матчів, а інший 669. Також із зірок - 21 хет-трик в 717 іграх у Неймара; 20 в 949 - у Златана; 19 в 470 - у Мбаппе.Показові цифри, де цілих дві прірви. Перша - між Мессі та Роналду й рештою. Зараз хіба Голанд витримує цей темп за голами.Ну, а друга - матчі. Топів ганяють вдвічі більше, ніж периферію, ніби досліджуючи можливості людського тіла. Ця гра фінансово вигідна, але й небезпечна для здоров'я.

15 жовтня - дата першої великої футбольної крадіжки.1895 рік, Бірмінгем.Астон Вілла виграла у Вест Брома в фіналі Кубка Англії і на радощах виставила трофей на вітрині ювелірного магазина в центрі міста, щоб всі бачили.Взагалі Кубок Англії розігрували з 1872-го. То була срібна чаша, яку в народі прозвали "маленьким олов'яним ідолом".І от 15 жовтня 1895-го він зник - ще й касу ювелірки обнесли.Хто? Як? Чому?Зрештою аж в 1911-му Вілла заплатила штраф, Скотленд-Ярд припинив пошуки, а ФА замовила нову чашу, чийого "клона" досі вручають переможцям Кубка. Ну, а щодо "олов'яного ідола", то в 1958-му 83-річний дід Гаррі Бурже зізнався, що це вони з дружками обікрали магазин. Думали, що збудуть Кубок втридорога, та налякані газетами скупники відмовилися приймати. Аби хоч щось заробити, чашу переплавили на фальшиві монети по півкрони.Тактика і стратегія, панове. Тактично банда Бурже обставила копів, але стратегічно - провал. Тому й доживав Гаррі в притулку для бездомних, бо не думав на два ходи вперед:)

Поки ми дивилися матчі збірних, в Іспанії розіграли дійсно важливі призи (на фото).Хто б не хотів підняти такий над головою?)Це огірки - золотий і срібний. А трофей так і називається "Кубок огірка".Його розігрують в Леганесі під Мадридом, причому цьогоріч вперше за 96 років в один день грали чоловіки й жінки. Суперником же вибрали Вальядолід, що вже вигравав трофей у 2000 та 2005 роках, тож не новачок.Чому огірок?Ну, бо Леганес колись був селом, яке піднялося завдяки вирощуванню й постачанню на ринки Мадрида свіжих овочів, і найбільше - огірків. Тепер це вже не так актуально, бо село стало містечком, проте огіркових полів навколо все ще повно, а збору врожаю присвячений цілий фестиваль Сан-Нікасіо.Також Леганес в Ла Лізі звуть "Огірковими" (Pepineros), а маскот команди - СуперОгірок (SuperPepino).Ну, і до радості місцевих вчора цей естетичний кубок виграли господарі - 3:1 з голами Саенса, Раби та Дієго Гарсії.Може, це якось надихне Легу на подвиги і в чемпіонаті, де він поки лише 17-й.

Маленький Брест став ньюзмейкером старту ЛЧ.2:1 зі Штурмом, 4:0 з РБ Зальцбург - тепер Піратів точно запам'ятають в Австрії.При тому хоч вони й дебютант ЛЧ, але це клуб з історією; не якась одноденка, створена багатієм для розваги. У 80-х Брест впевнено грав у Лізі 1 завдяки плеяді бретонців - Поля Ле Гуена, Патріка Коллетера, Венсана Герена, геть юного Стефана Гіварша.Перші троє в 1996-му виграли для ПСЖ Кубок Кубків; Гіварш став чемпіоном Франції з Осером, чемпіоном світу.Також у 1990-му Брест став трампліном для Давіда Жинола - одного з найбільших естетів 90-х.Пірати були й єдиним європейським клубом Хорхе Ігуаїна. У цьому порту, серед злив і вдалині від мегаполісів, народився його син Гонсало.Про Брест підзабули, бо він збанкрутував в 1991-му, вилетів в аматори. У Лігу 2 повернув його у 2004-му "надто малий" для скаутів Франк Рібері.Якоюсь мірою нинішня слава Бреста - відплата за незмінну віру клубу в молодих хлопців, яких тут виховали, навчили, а вони потім писали історію футболу.

Веронік Рабйо влітку обіцяла, що Адрієн перейде до клубу ЛЧ.Виходить, збрехала - він підписався у Марселі.Зарплата 5 млн на рік - втричі менше, ніж Веронік хотіла в МЮ, перш ніж її шантаж провалився.Типово для Рабйо - за нього постійно вирішує скандальна мама.Ще 13-річним його взяв Ман Сіті, але Веронік помітила невиконані обіцянки і забрала сина. Далі мама не пустила 17-річного Адрієна в тур до Катару, бо ПСЖ не взяв її. В оренді у Тулузі вимагала від Алена Казанови пускати її на заняття, а по поверненні до ПСЖ чекала Лорана Блана на парковці, щоб побити сумочкою.Ясно, були в Веронік і успіхи - у 2019-му вона вибила у Ювентуса 7 млн зарплати і 10 млн підйомних; але шкоди від неї завжди більше.Спитаєте - чому ж Рабйо дозволяє мамі усе?Бо йому було 11, коли батька розбив інсульт і той став "овочем" аж до смерті через 12 років. Веронік сама доглядала за ним і тягнула синів - одного в футбол, іншого в моду. Складно, мало шансів на успіх, тож відколи зрослося Адрієн та Джеймс слухають лише маму.

Мемфіс Депай офіційно гравець Корінтіанса. Мабуть, надихався Кларенсом Зеедорфом, що закінчував поруч у Ботафого.Свідомо чи ні, та Депай постійно й невдало повторює шлях когось іншого.Юним він водився на фланзі ПСВ, як Роббен, але Ар'єн став зіркою мундіалів, а з Мемфісом Ораньє вперше з 80-х не вийшли на 2 великі турніри. У МЮ Депай з помпою взяв 7-ку, як Кріштіану, але забив з його позиції 5 голів за 1,5 року.Він відродився в Ліоні, як Сонні Андерсон, але бразилець приніс Ткачам титул, а Мемфіс - ні.Його взяла Барса, щоб замінив зліва Неймара, але фінти Депая й поруч не стояли.На його очах Суарес помстився за зневагу титулом з Атлетіко, і Мемфіс собі так захотів, та в підсумку лише розчарував Чоло й тихо пішов.Тепер-от він "Зеедорф", і це не обіцяє Корінтіансу звершень. Мемфіс - талант, але як же багато фальші! Точно як на фото зверху - у 2022-му він приїхав до Гани у село батька, з яким не говорить, аби "обійняти африканських братів", а за спиною що? Взвод автоматників. Така вже він людина.

Як почувається великий клуб серед аматорів?Бордо тепер знає.Вчора жирондинці дебютували в Насьональ 2 з Пуатьє. З 42-тисячного Матмют Атлантік їх вигнали за борги, тож грали на крихітному майданчику на окраїні з трибуною на 40 місць. Ще 500 фанів трохи невпевнено стояли неподалік - між полем та колією, якою кожні 15 хвилин з гудком проїздив потяг.У складі 6-разового чемпіона Франції 14 прізвищ - міська дітвора, яку ще не розібрали.Також про відновлення кар'єр оголосили 40-річний Ріо Мавуба і 36-річний Поль Байсс, але вони вийдуть за тиждень.Понад 300 робочих місць під питанням. Клубного фотографа звільнили листом по пошті напередодні, як і масажиста. Академія з дітьми й тренерами може закритися щодня. Навіть фан-сайт WebGirondins втратив спонсора.І знаєте, що? На полі вони теж програвали до 95-ї хвилини, поки за діло не взявся воротар Лассана Діабате. Не найкращий, але точно найемоційніший момент туру у Франції.Ніби не гол, а нагадування: диво можливе навіть у повній дупі, поки у нього вірять.

Не про такий старт Ла Ліги мріяв Кіліан Мбаппе.В 2-х стартових турах Ла Ліги у нього 0 голів, 0 асистів, 0 пасів під удар, і при тому найвищий в Реалі xG (1,28), але толку 0.З одного боку - так, треба час на адаптацію; саме лише знання мови всього не вирішує.З іншого - у Мбаппе стало забагато справ поза полем. Вже говорилося, що Кіліан став мажоритарним акціонером Кану, і тепер змушений озиратися ще й на Нормандію. По-друге, Le Monde пише, що Мбаппе звернувся до юридичної комісії Професійної футбольної ліги (LFP) та федерації футболу (FFF) зі скаргою на ПСЖ, де йому не виплатили останню частину бонусу за підписання контракту, зарплату за 3 місяці і етичний бонус - в сумі 55 млн євро.ПСЖ все заперечує, киваючи на непублічну "джентльменську" угоду. Кіліан же вважає її нечинною відтоді, як навесні його посадили в запас.Справа заплутана; хто правий - покаже суд.А поки Мбаппе ну чисто Аполло Крід перед першим боєм з Роккі - усім на світі забита його голова, крім спорту. А так грати дуже складно.

Карло Кудічіні був середняком, але провів майже всю кар'єру в топах.Він починав у великому Мілані Капелло, де сидів за Себастьяно Россі. Далі Кудічіні спробував себе на дні, грав рік-другий за слабаків, а тоді приєднався до Лаціо - і знову сидів, бо грав Лука Маркеджані.Вже у 1999-му Карло ще раз переїхав - тепер його в Челсі забрав Віаллі дублером для Еда де Гуя. І ось тут Кудічіні нарешті проявився. Він вибив голландця, за ним Марка Боснича - і цілих 3 роки був у Челсі основним; навіть Гравцем сезону визнавався.От тільки перспектива грати постійно не дуже його турбувала, тож коли в 2004-му прийшов Петер Чех, Карло залишився - і сидів за ним ще 5 років.А там - і 3 роки в Тоттенгемі за Еурелью Гомесом та Бредом Фріделем.Кар'єру Кудічіні завершив з золотом Серії А та АПЛ, Суперкубками Італії та Англії - чим не успіх?І знаєте, я ніколи не бачив в Україні дитину в футболці Кудічіні, але читаючи новини про Луніна й Реал, розумію - принаймні один хлопак у Краснограді таки мріяв саме про цей шлях.

Легенда каже, що Мохун Баган були послані індусам небом. Може й так, хто скаже напевно?)Це був аж 1911 рік, і Індія залишалася британською колонією. Жалісно описував страждання народу Тагор і ефектно зображав екзотичну природу Кіплінг - прірва в очах колонізатора й колонізованого.І, так - з кінця ХІХ століття білі тут грали футбол.Легенда каже, що індусів вони вперше пустили у 1906-му, але аж 5 сезонів ті лише програвали, а британці з них сміялися, і тоді патріоти роз'їхалися країною, аби зібрати дійсно найкращих.Їхнім лідером був Шибдас Бхадурі - навіть хворим на сухоти він водився найкраще в Індії. Також у Мохун Баган - так вони себе назвали - не було форми і взуття. Біднота грала в дранті й босоніж проти англійців у шортах і чоботах.Коли вони заявилися на IFA Shield, білі знову кепкували. Але що далі?3:0 над St. Xavier’s College, 2:1 з Rangers Football Club, 1:0 з Riffle Brigade, 1:1 та 3:0 в переграванні з Middlesex Regiment - і так вони вийшли в фінал з East Yorkshire Regiment.1/2