"Як ми тут опинилися?!" - кричав учора диктор стадіону "Віталіті" Майк Ботто.

Це довга, але повчальна історія.

Давним-давно, у 1960-х, Борнмут взяв червоно-чорні кольори, натхненний якраз великим Міланом Нерео Рокко.

У 2008-му Вишні вилетіли до Ліги 2 (4-й дивізіон), а лише роком раніше Мілан зусиллями Кака та Індзагі виграв Лігу чемпіонів-2007.

Навіть у 2009-му, коли ера Россонері завершувалась, Борнмут вирішував радикально іншу проблему. В останньому турі проти Грімсбі Вишням треба було забити 2 голи у другому таймі, аби не вилетіти з професійного футболу.

Вони їх забили, впорались.

А от Мілан...

Ідіотське вилучення Майка Меньяна на 27-й хвилині добило команду Рубена Аморіма, але вже до того моменту вона поступалася 0:1, тричі втрачала м'яч у своїй третині поля, пропустила 3 удари в площину воріт з ігрових ситуацій. Натомість самі Россонері не створили нічого і завершили гру без ударів у створ воріт - вперше за 96 матчів.

"Рубене, це знову сталося", - співали фани, чий Борнмут вже громив Аморіма на чолі Ман Юнайтед у грудні 2024-го.

Пресинг, контратаки, високий тиск - Вишні не змінюються. За останні 10 років команду очолювали Едді Хау, Андоні Іраола та Марко Розе - і всі вони лише вдосконалювали цей стиль. Німець так прямо після гри і заявив:

"Сьогодні ми їх задушили. Все починається з тиску, який ми чинимо на суперників, коли захищаємося високо, потім нам потрібно закривати простір за допомогою центральних півзахисників і піднімати лінію захисту".

А що у Мілані? З середини 2024-го команду очолювали Паулу Фонсека, Сержіу Консейсау, Макс Аллегрі, тепер Аморім - тренери з кардинально різними схемами, філософіями та запитами щодо новачків.

"Як ми тут опинилися?!"

А так, що одні ретельно розбудовують клуб, а у інших вже багато років нема ніякої стратегії розвитку.

Це дуже нагадало позавчорашнє протистояння Комо з Ман Юнайтед - тільки там навпаки візія є у італійців, а англійці її загубили.