"Люба Роксано! Ти пам'ятаєш, як мені хтось подарував підроблену футболку Манчестер Юнайтед, а я дописав на спині "Роналду 7" чорним маркером? Пам'ятаєш, як 25 людей спали під одним дахом? Як мама хотіла дивитися мильні опери, а я вдавав, що сплю, а потім йшов до телевізора після опівночі? Я вмикав звук на мінімум і дивився його в темряві, ніби бачив сни". Еге ж, життя Яна Діоманде починалося далеко від вогнів величних стадіонів, де він грає сьогодні. Нетрі Абіджана – місце, де мрії збуваються рідко. У цих злиденних, складених із будівельного сміття халупах мільйони людей зайняти передусім пошуком їжі кожного нового дня. Буває, вони вирушають у далеку подорож через Сахару, аби дістатися до Європи, як колись батьки Іньякі та Ніко Вільямсів із сусідньої Гани. А буває, що дітей продають багатому дядьку, який обіцяє їх прилаштувати в кращому місці, як-от Амада Дьялло. Ось як тут живуть. "Ти ж пам'ятаєш, Роксано, як я вперше поїхав грати далеко від дому? Мені було 9. Інтер Футбол Сюд Комое – це майже на кордоні з Ганою. Я був геть малий, але сам по собі. Я розповідав тобі, як ми з хлопцями бігали в село й крали картоплю, бо не мали що їсти? Ті картоплини були несмачними, але неймовірними. Це й досі моя улюблена страва – картопля в олії". І лише футбол врятував Діоманде для кращої долі. Футбол – і трохи везіння.
Неймовірну історію сходження 125-мільйонного Яна Діоманде з нетрів Африки до Реала читайте повністю тут.