Channel Футбольні історії - @futbolni_istorii - №2035
"Є два способи перемагати - грішми та молодістю. З грішми ти перемагаєш, поки вони є. А молодість дає вам більше часу".
Після Корвінула Луческу потренував Динамо Бухарест, збірну Румунії, Пізу, Брешію, Реджану, Рапід, Інтер, Галатасарай, Бешикташ, Шахтар, Зеніт, збірну Туреччини й Динамо, але мало де затримався, бо його філософія вимагала президента-однодумця. У Брешії він мав такого в особі Джино Коріоні, а понад усе - Рината Ахметова в Донецьку. Саме тут Луческу зміг витиснути все зі свого захоплення Бразилією, яке почалося ще на ЧС-1970, де він помінявся футболками з Пеле.Заради бразильців Мірча й сам змінився - дозволив PlayStation у кімнаті для шахів; влаштовував чураско після матчів на березі озера; закривав очі на 7 зайвих кг, які з кожної відпустки привозив Ілсіньйо. Зрештою, Роналдо в Інтері він ще й не таке дозволяв."Нащо ти це робиш з собою?" - питав тоді Мірча. "А тому, що життя дається лише раз", - відповідав Феномен.
Він розповідав цю байку вже тренером Динамо - немислима робота, але він і там досяг успіху; переграв Шахтар, коли ніхто не вірив. А коли Суркіс запропонував гроші на новачків, серйозно сказав:"Побудуйте краще новий спортзал. Купіть автобус для молодіжки. Це ті покупки, які залишаться з вами назавжди".
Справжній олдскул.Луческу не любив ВАР - мовляв, краде емоції. Він читав друковані газети й цікавився політикою. Не вірив у Саудівську Аравію, як до того - у Китай. Поважав Серію Б більше, ніж Серію А, "бо там рідше перемагають гроші".Ну, і помер по суті на роботі, яку так і не зміг покинути."Я не в найкращій формі, але наполягаю: ми повинні вірити в нашу здатність пройти кваліфікацію. Я не можу зараз піти, я не боягуз".
Ні, Мірча, ти точно не був боягузом. Ти був дивовижно різним, але сьогодні той день, коли згадати хочеться лише хороше ще й тому, що разом з тобою пішла в небуття й важлива частинка нашого безтурботного довоєнного минулого. RIP, Містере.2/2
1960
26-04-08 12:10