Футбольні історії | А ви теж помітили, що в африканських збірних дедалі менше стає... Афри...

А ви теж помітили, що в африканських збірних дедалі менше стає... Африки?"Я дуже прив'язаний до Тура. Я там виріс. В школі було багато парижан, і вони казали, що ми "село". Але це мій дім. Наша компанія збиралася прямо на парковці. Нічого гламурного. Машин в нас не було, прав теж. Коли в 17 років Ювентус забракував мій перехід з Шатору через проблеми з серцем, я прийшов туди. Мої друзі почувалися так, ніби це їх життя побило. Я цього не забуду. Ось чому друзі важливі. І парковки", - каже Анж-Йоан Бонні. І все ж, попри любов до Тура 22-річний нападник Інтера обрав збірну Кот-д'Івуару, де ніколи раніше не бував. Сьогодні про це рішення оголосив тренер Слонів Емерс Фає.Із Африкою Бонні пов'язує передусім матір."Моя мама - мій герой. Я можу розмовляти з нею про все. Їй було 26, коли вона приїхала з Кот-д'Івуару. Мене вона народила в 27. Я не знаю свого батька, ніколи його не бачив. Мама виконувала обидві ролі в сім'ї. Потім вона познайомилася з Франком, якого я називаю "дядьком". Він колишній гандболіст, і це він став мені опорою в житті. З 9 років не пропускав жодного мого матчу, уявляєш? Я перед ним в боргу. Ще мама має фудтрак; вона готує їжу на вулиці - аллоко, аттьєке й інше. Африканська кухня, але також і гваделупська, індійська. Бере щось від усіх. Досі цим займається, чим мене надихає". Коли Бонні починає говорити, помітно, що він не доктор наук, але й не бовдур - знову-таки, він продукт французької, а не африканської освіти."Бачиш, на першому професійному контракті має обов'язково бути підпис батьків, і мама мені погрожувала, що якщо я не здам іспити і не отримаю шкільний атестат, то вона мій контракт не підпише. Зрештою, я склав іспити з другої спроби. Думав податися в спортивні журналісти, якщо з футболом не вийде". Ну, і оскільки це Європа, то в процесі навчання Бонні підсів на французький шансон, кіно, і перед матчами розслабляється під "Appuntamento" Орнелли Ваноні - стародавній трек, який почув у якомусь фільмі."Зашазамив я цю пісню якось. От з першого прослуховування полюбив. Потім дізнався, що Ваноні була великою персоною в італійській музиці - десь як у Франції Едіт Піаф. Переслухав всі її альбоми. Вона навіть хотіла зустрітися, але, на жаль, померла. Їй був 91 рік". Цікаво.Крім пари моментів, таке інтерв'ю могли дати Антуан Грізманн, Олів'є Жиру чи Тео Ернандес - тобто, будь-який француз.Бонні, може, й принесе користь Кот-д'Івуару, але глобально саме через таких, як він, КАН майже перетворився на ще одне Євро, геть втративши колорит, який мав у часи Кану й Окочі. Походження - ніщо, виховання - все.