Фінал Суперкубка Іспанії-2026 запам'ятається тим, як Хабі Алонсо заплутував Гансі Фліка.Спочатку офіційні акаунти Реала опублікували стартовий склад, де був Арда Гюлер, але вже за півгодини його замінив Гонсало Гарсія. Мадридці пояснили це помилкою. Буває.Але й друга версія їхнього складу теж обманювала. Вальверде позначався правим захисником, тоді як Асенсіо й Гейсен мали грати у центрі. Для більшої переконливості на передматчевій розминці вони виконували саме ці ролі. Коли ж стартувала гра, поруч з Гейсеном в центрі захисту опинився хвилеріз Чуамені; Рауль Асенсіо пішов праворуч у захист, а Вальверде грав правого вінгера.Ще одна зміна - роль Родріго, який зіграв лівого вінгера, тоді як Вінісіус та Гонсало Гарсія склали пару нападників.Чому ліворуч пішов не Вінісіус? Та тому, що Родріго охочіше повертається назад, де Альваро потребував підтримки проти Ямаля.Так само два сильних у захисті гравці праворуч мали ефективніше протистояти Рафіньї.Атлетичний, агресивний Чуамені - ідеальний персональник проти старіючого Левандовського.План Хабі виглядав ідеально - зберігати компактність, уникати розривів між лініями, дозволяти Барсі володіти м'ячем хоч і 75% часу, але подалі від воріт, паралельно виглядаючи ривки Вінісіуса - єдиного гравця, звільненого у цей вечір від оборони. Причому Віні не підвів та видав найкращий матч за багато місяців...Чому ж не виграли?Проста відповідь - якість Барси зависока, щоб не забивати їй з пари метрів. Складніша - у Реала такий півзахист, що чим менше там затримується м'яч, тим краще. Це позбавляє варіантів; робить позиційну атаку куцою, а контроль м'яча - бідою. Алонсо зробив, що міг, аби це замаскувати, але без новачків прорив малоймовірний.