А це історія про футбол, який назавжди втрачено "за допомогою" мільярдів доларів та євро.У цей день, 13 грудня 1981 року, Фламенго розтрощив Ліверпуль 3:0 у Міжконтинентальному Кубку в Токіо.На одному боці грали гегемони чемпіонату Англії та КЄЧ - Кенні Далгліш, Грем Сунесс, Рей Кеннеді, Террі Макдермотт, Філ Томпсон, Брюс Гроббелар під керівництвом легендарного Боба Пейслі.На іншому - Карпеджані випустив Жуніора, Тіту, Андраде, Нунеса, Карлоса Мозера і, звісно ж, Зіко."Ми грали на дійсно високому рівні, і нам навіть на думку не спадало, що нас можуть перемогти - ні Ліверпуль, ні хтось інший", - казав Андраде. Далгліш, у свою чергу, виправдовувався: "Я, Сунесс і Макдермотт більше сили витратили на полі для гольфу. Навіть якби ми виграли, ми б не почувалися чемпіонами світу". Чи це так? Гм, напередодні гри в Гроббелара помер батько, а Пейслі йому не сказав. Гадаєте, це вчинок людини, якій трофей неважливий?Озираючись назад, Ліверпуль підвело не ставлення, а шок від радикально іншого стилю, формації, філософії. Фламенго грав так, як ніхто в Європі - от вони і "попливли" під тиском магії Зіко. Ви лише подивіться, що "Білий пеле" витворяв того вечора! Якби ЗМ тоді вручали неєвропейцям, він би точно отримав не один.